Виховна справа "День Матері"

                               СЦЕНАРІЙ  виховної години до Дня Матері

Мета: виховувати у здобувачів освіти любов і повагу  до матері, Батьківщини, Матері Божої.

Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

 

Спи, - мати співає, - моє немовлятко,

Уроджене в люту годину дитятко!

Не будеш ти лиха і голоду мати.

                                   (Леся Українка)

 Я всіх питав із щирою душею:

 Яку ви любите найбільше мову ?

 І всі відповідали: „Ту, що нею співала рідна мати колискову”
                                        (Д. Білоус)

Майстер в/ н (вступне слово): Добрий день, дорогі учні ! Надворі весна. Як ми любимо цю пору року, відчуваємо справжню насолоду при спілкуванні з весняною природою. У ці травневі дні наша незалежна Україна відзначає величне свято День Матері. Саме в цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю, і матір-Божу.

Ми зібрались з вами сьогодні он-лайн, щоб прославити жінку, яка подарувала кожному із нас найцінніше – життя. Ця жінка – мама, любов якої – найсвятіше.

    Незважаючи  на те, скільки нам років, нам завжди потрібна мати, її ласка, щирий погляд і безмежна любов. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Мати - це символ усього найкращого. В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі Матерів, щоб заступала Бога там, де його нема. Найчастіше повторюємо слово МАТИ у хвилини страждання, горя, розчарування, бо добре знаємо, що мати любить свою дитину, завжди зрозуміє її, подасть руку допомоги, розділить її радість і смуток.

Свічка материнського серця завжди освічує дорогу дитини в житті. В серці матері ніколи не згасає любов, бо воно ніколи не залишається байдужим. Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя.

Класний керівник. Настав травень – найкращий місяць у році. Довкола все зеленіє, цвіте. Радіють матері, бо їх заслужено вшановують.

     Мати, мама, матуся, неня - такими словами величаємо жінку — матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину.

     І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.

Яке найкраще слово у світі?

Раз мудрий хтось питав людей.

• „Здоров’я”, - відповів так хворий.
• „Ні, молодість !” – сказав старий...
• „Найкраще – хліб” – жебрак творить.
• „Побіда” – відповів стрілець.
• „Найкраще – воля” – рік невільник.
• „Ні, правда” – обстоював мудрець.

Аж тут з куточка

Обізвавсь сирітка, ще малий хлопчак:

Найкраще слово в світі: „Мама!”

І всі сказали: „Мама...! Так....!”

Майстер в/н   Мама... Чи є на світ слово більш прекрасне і ніжне ? У матері добрі та лагідні руки, найвірніше серце - в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим ! Материнська любов – це найсвятіше почуття, яке робить жінку здатною на найбільшу самопожертву.

Друга неділя травня – Всесвітній День матері. Ми відзначаємо це свято, щоб кожна матуся відчула любов і доброту своїх дітей. У цей день кожна дитина, мала чи велика, вітає рідну матусю, з вдячністю цілує її натруджені руки.

З приходом весни в усьому цивілізованому світі святкують День Матері. Це свято прийшло до нас із далекої Філадельфії, дякуючи зусиллям, молодої американки Анни Джервіс. Анна боляче пережила смерть матері й у 1918 році звернулась з листом до конгресменів, президента Америки, у яких просила раз на рік, а саме, навесні вшановувати Матір. Прислухались до її слів державні мужі і вже в 1924 році в СІЛА почали святкувати День Матері. Символом пам’яті стала квітка на грудях людей: рожева - означала, шану живій матері, біла – померлій. Ідею Анни підтримали у світі. Вперше в У країні це свято відзначалося в 1929 році на Галичині. Діти готували подарунок для матері, а найголовніше – намагалися бути чемними і слухняними. У національному одязі, з квітами в руках, під звуки музики тисячі дітей йшли вулицями міста чи села до площі, де відбувалося свято. Після 1939 року це свято було заборонено. А згодом навіть згадка про нього припадає пилюкою.

Відроджується Україна, а разом з нею свята, які були дорогими нашому народові.

І сьогодні свято – це свято Божої Матері, Матері України і нашої земної Матері. Вони с тими чистими джерелами, з яких людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

 

Класний керівник

Місяць травень – місяць небесної матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених та знедолених, яка благословила у хресну путь сина, який став спасителем людства.

Учень    Можна у світі чимало зробити:

перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі та хащі –

Тільки без мами не можна нізащо.

Бо найдорожче стоїть за словами:

„В світі усе починається з мами”

За всі тії скарби, що нам дала мати,

Прийшли ми всі нині її вшанувати.

„Мамо!” – кричить жінка народжуючи дитя. „Мамо!” – Кричить падаючи ранений солдат. „Мамо!” – перше слово, яке вимовляє дитина і недарма, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама.

В усі часи та епохи ваша Краса і довершеність, любов і вірність давали чоловікам сил, мужності й відваги, надихали їх на великі звершення. Робили нездоланними.

І хоч сьогодні доля не завжди прихильна до нас, ми разом знайдемо можливості, щоб вона стала щедрішою і прихильнішою перш за все до Жінки, Матері, Дружини – берегинь нашого сімейного вогнища та душевного спокою. Як мало і в той же час, як багато значить ваш поцілунок для мам.

Перші поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини – образом матері.

А мамина колискова пісня звучатиме найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

Учень

Колискова пісня, колискова –

То найперша материнська мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецем і суничним літом.

Пахне молоком і споришами...

Скільки в ній ласкавості і шани !

Скільки в ній тривожності, людської,

І надій, і сивини гіркої !...

Колискова пісня, колискова –

То щаслива материнська мова. (М. Сингаївський)
Пісня „ Росте черешня в мами на городі ” (дівчата)

Класний керівник

Материнство... святе і прекрасне, оспіване, поетами, увінчане художниками. У всіх народів і в усі віки. Жінка-мати була Охоронницею, добрим янголом домашнього вогнища. Її мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зростання і знеболене синівське серце.
Послухайте легенду про матерів
(Легенда про матерів)

Легенда про матерів

Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили.

Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята (співали, танцювали), ігри, які закінчувалися пусканням стріл на щастя.

Дивитися на ці ігри виходив з морських глибин цар морів і океанів – Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

 

• Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли у бік моїх володінь! - говорив він, сміючись.

Одного разу вийшли до вогнища юнаки і, повернувшись у бік моря, всі як один пустили туди стріли.Як же розгнівався Нептун !

• Я всіх вас поховаю у безодні морській! – заревів він.

Жінки, дивлячись на свої синів, замислилися. Цар морський і справді може похоронити їхніх дітей у морі. А жінки були тут сильні, вродливі і ніколи не старіли.

Думали, думали жінки і вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, взявши материнську силу, підійшли до самого берега моря.

Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув величезний вал, але юнаки встояли. А матері після цього стали слабкими.

Ти бачив будь-коли слабких жінок ? Якщо зустрінеш, то не посміхайся з них: всю свою силу вони віддали таким самим дітям, як ти.

Коли Нептун побачив, що юнаки витримали натиск важкого валу, він люто вигукнув жінкам:

• Хай ваші сини вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки!

Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, а тому і сказали:

• Жінки, віддайте нам свою красу – за це ми дістанемо з морського дна міцної трави, зів’ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки будуть у них такі ж як у нашого батька.

Жінки погодилися і віддали дочкам морського царя свою красу.

Якщо ти побачиш будь-де некрасиву жінку, не відвертайся від неї. Знай, що вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

Коли цар Нептун дізнався про вчинок дочок, страшенна розгнівався, викинув їх з моря і перетворив на пташок чайок.

Ти чув, як чайки плачуть над морем ? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть, тому що чайки носять красу їх матерів.

Нарешті юнаки, відчувши міць у руках і силу в плечах, вийшли в море. Вийшли вони і зникли. Чекають, чекають матері – не повертаються сини.

З’явився знову переді жінками Нептун і голосно-голосно зареготав:

 

·   Не діждатися тепер вам синів ! Вони заблукали. Вони забули, що на морі нема доріг.

Тоді жінки вигукнули:

Хай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше горять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів !

Тільки сказали це, у небі ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось, чому моряки сильні й непереможні: матері віддали їм все краще, що мали.

Звучить пісня „Мамина вишня”, муз. О. Пашкевича

Майстер в/н Мама... Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Пісня „Родина” сл. Б. Крищенка, муз. О. Злотника. („Родина, родина – то вся Україна ”)

Гіркі материнські сльози, гіркі, як полин, і пекучі такі. Чи буває у світі щось гірше? Палить кожна синівська полинною сльоза серце мами, Защемить: як над сином збереться гроза, серце мами,

І постане щитом на дорозі біди – серце мами,

Скільки є мудреців, та найвища завжди – мудрість мами.
Виховує мати синів і дочок, сподівається, що буде до кого на старість пригорнутися, а вони розлетяться по світу і довго-довго не навідуються до отчого дому...
Лише час від часу приходять скупі листи та схожі одна на одну телеграми. А коли нарешті знайдеться хвилька, аби відвідати отчий поріг, нерідко вже буває надто пізно...
Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця і додолу підстреленою горлицею впаде материнська любов...

Класний керівник

Тема „Батьки і діти” – вічна тема. Майже три з половиною тисячі років тому на колишніх таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сіней, були висічені слова: „Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі”.

А сьогодні, ця 4-а заповідь, трохи призабута нами, червоною ниткою проходить через народну творчість, ми можемо навести чимало прикладів невдячності дітей. Та кожен з нас повинен пам’ятати, що байдужість до батька-матері не прощається.

(Легенда про байдужість - розповідає студент).

Байдужість до батька-матері не прощається

Живе у народі хвилююча бувальщина про материнську любов.

У маленькій лікарні на околиці великого міста лежали дві матері – Чорнокоса і Білокоса. Вони народили синів у один і той же день. Обидві матері були щасливі. Вони мріяли про майбутнє свої синів.

• Я хочу, щоб мій син став видатною людиною, - казала Білокоса мати. – Музикантом або письменником, відомим усьому світу. Або інженером космічних кораблів ...
• А я хочу, щоб мій син став доброю людиною, сказала Чорнокоса мати. – Щоб ніколи не забував матері і рідного дому, любив Батьківщину і ненавидів ворогів.

Щодня до молодих матерів приходили чоловіки: затамувавши подих, дивилися на личка своїх синів. А в очах сяяло щастя, подив і замилування.

Минуло тридцять років. У ту саму лікарню прийшли дві жінки – Чорнокоса і Білокоса. В їх косах уже сріблилася сивина, але жінки були такими ж гарними. їх обох поклали в одну палату, щоб лікувати серце.

Жінки впізнали одна одну, розговорилися.

• Ким же став твій син ? – спитала нарешті Чорнокоса мати.
• Видатним музикантом, - з гордістю відповіла Білокоса. – Він тепер диригує оркестром, виступає у найбільшому театрі, буває за кордоном. І назвала ім’я сина.
• А твій ким став ? – спитала Білокоса.
• Хліборобом. Механізатором. Син мій оре землю й сіє хліб, збирає врожай. Живемо ми в селі, у сина двоє дітей...
• А щастя тебе обминуло, - сказала Білокоса. – Твій син став простою, нікому невідомою людиною... їх мільйони...

І дня не минуло, а до Чорнокосої матері приїхав із села син. В очах неньки світилася радість, здавалося, вона в цю мить забула про всі болі. – Видужуйте, мамо, - сказав син і на прощання поцілував її. А до Білокосої матері ніхто не прийшов.

• У сина зараз концерт... Якби не концерт він, звичайно, прийшов би, - задумано мовила Білокоса мати.

На другий день надвечір до Чорнокосої матері знов приїхав син хлібороб. Привіз бджолиний мед, паляницю, яблука. Від щастя обличчя в Чорнокосої жінки світилося і зморшки розправлялися.

До Білокосої матері ніхто не приходив.

Увечері жінки лежали мовчки. Чорнокоса посміхалася, а Білокоса тихо зітхала, боячись, щоб її зітхання не почула сусідка.

Так повторилося і втретє, і вчетверте.

Минув місяць, до Білокосої матері так ніхто і не прийшов. Лікарі сказали Чорнокосій матері: „Тепер ви зовсім здорові”. А Білокосій тихо мовив: „Вам ще треба трохи полежати. Звичайно, ви теж станете зовсім здоровою”. Говорячи це, лікар дивився чомусь вбік.

За Чорнокосою матір’ю приїхав син. Він привіз букет великих червоних троянд.

Прощаючись з Чорнокосою матір’ю, Білокоса попросила побути з нею декілька хвилин наодинці. Коли з палати всі вийшли, Білокоса мати із сльозами на очах сказала:

• Скажи, Люба, як ти виховала такого сина ? Ти щаслива, а я... – і вона заплакала.
• Ми розлучаємось і ніколи більше не побачимось, - сказала Чорнокоса.

• Бо не може бути втретє такого дивного збігу. Тому я скажу тобі всю правду. Син, якого я народила в той щасливий день, помер... Помер, коли йому не було ще й року... А це... не кровний мій син, але рідний ! Я усиновила його трирічним хлопчиком. Але я для нього – рідна мати. Ти це бачила своїми очима. Я щаслива. А ти нещасна людина, і я глибоко співчуваю тобі. Якби ти знала, як я страждала в ці дні за тебе. Вийдеш з лікарні, піди до сина й скажи: його бездушність повернеться проти нього. Як він ставиться до матері, так і його діти ставитимуться до нього. Байдужість до батька-матері не прощається.

Майстер в/н     Вшановуючи матір, ми вшановуємо начало всього сущого, берегиню земного буття, адже попри всі негаразди сучасна українська жінка вміє бути веселою, гостинною, щедрою, вдячною, знає ціну справжніх людських почуттів і завжди велична у своїй небайдужості до рідної землі.

Кажуть, що все прекрасне в людині від променів сонця та від молока матері. Тому і звеличуємо ми нині вашу святу безкорисливу любов. Ми всі в неоплатному боргу перед вами.

Я хочу, щоб ви низенько вклонились своїм матерям , любим бабусям за за  безсонні ночі, коли вони сиділи над нашими колисками, за їхнє велике терпіння, ніжні руки і гаряче серце. Це їхня повсякденна турбота і невтомна праця, їхня палка любов благословляють вас у дорогу життя. Здоров’я і щастя вам, наші мами і низький уклін.

Класний керівник
Хай квітують Ваша краса та материнство, не зміліють джерела доброти, натхнення і мудрості.

Нехай чарівна і загадкова посмішка супроводжує вас завжди у свята і будні, на роботі й удома, серед рідних і друзів, по весні й осінньої пори.

Нехай удача супроводжує Вас усюди.

Нехай увесь світ, з незліченними його принадами буде біля Ваших ніг.

Хай Бог охороняє Вас від злого

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були Ви щасливі і здорові

На многії і благії літа.