Методичні розробки


Міністерство освіти і науки України
Чернівецьке вище професійне училище радіоелектроніки

Методична доповідь

на тему:

«Форми та методи організації виховної взаємодії училища з батьками»




Розглянуто на засіданні
методичної комісії
електротехнічного напрямку
протокол № ______
від «___»______________ р.
Голова м/к _______ О.С. Брандес







м. Чернівці, 2017



Зміст



Вступ
1. Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї
2. Педагогічна освіта батьків
3. Залучення батьків до виховної роботи
4. Взаємодія вчителів з батьками
5. Форми роботи з батьками
Висновки
Додатки
Список використаної літератури



                                                             Вступ

Сім'я, родина - найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. Сім'я - це особливого роду колектив, який грає у вихованні основну, довгострокову і найважливішу роль. Довіра і страх, впевненість і боязкість, спокій і тривога, сердечність і теплота у спілкуванні на противагу відчуженню та холодності - всі ці якості набувається в сім'ї. Вони виявляються і закріплюються у дитини задовго до вступу до училища і надають тривалий вплив на його розвиток.
Сімейне виховання - загальна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів сім'ї з метою досягнення бажаних результатів.
Соціальне, сімейне і шкільне виховання здійснюється у нерозривній єдності. Проблеми сімейного виховання в тій частині, де вони стикаються зі училищем, вивчаються загальною педагогікою, в інших аспектах - соціальної. Визначальна роль сім'ї обумовлена її глибоким впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя людини. Родина для дитини є одночасно і середовищем проживання, і середовищем виховання. Сім'я відображає училище, засоби масової інформації, громадські організації, трудові колективи, друзів, вплив літератури і мистецтва. Це дозволило педагогам вивести досить певну залежність успішності формування особистості. Обумовлюється вона, перш за все, родиною. Чим краще сім'я і чим краще впливає вона на виховання, тим вище результати фізичного, морального, трудового виховання особистості.


                   1. Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї

Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.
Благополучна сім'я - сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем.
Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрісімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості. Сучасні благополучні сім'ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки “формувати” особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета - підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крім цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім'ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.
Неблагополучна сім'я - сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини.
До неблагополучних належать:
- сім'ї, де батьки - алкоголіки, наркомани - ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, немає найнеобхіднішого;
- сім'ї асоціальні. Члени конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;
- сім'ї конфліктні. У них відбуваються постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. Тут панують грубість, чвари, взаємні погрози, стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи. У дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах. Нестачу позитивних емоцій вони компенсують пошуком їх у вуличних компаніях, бродяжництві, вживанні алкоголю, наркотиків;
- сім'ї неповні. У них дитину виховує один з батьків, переважно матір. Виникають вони здебільшого внаслідок: розлучення подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо. У таких сім'ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт, тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість виявляють надмірну роздратованість, байдужість;
- сім'ї, зовні благополучні. Систематично припускаються серйозні прорахунки у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість;
- сім'ї соціального ризику. Це - соціально незахищені сім'ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Вони не можуть повноцінно виконувати свої функції внаслідок складних соціальних умов. Захистити дітей від сімейного неблагополуччя може система регулювання сімейного виховання. Організацію допомоги батькам, якщо вони мають бажання нею скористатися, здійснюють вчитель, училище на основі формування стосунків співробітництва, взаємодопомоги, взаєморозуміння.
Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім'ї.
Розуміння та врахування особливостей сучасної сім'ї вчителями і батьками сприяють реалізації її виховних можливостей.
Ширшим за сім'ю виховним середовищем є родина (подружжя та інші близькі родичі, які живуть разом).
Родинне виховання - це виховання дітей в родині батьками, родичами, опікунами або особами, які замінюють батьків.
Таке виконання не належить до окремих педагогічних явищ, а відбувається в контексті життя родини, на основі внутріродинних стосунків, трудових і опікунських обов'язків, родинно-побутової культури. Рівень його зумовлений станом родини.
Родинне виховання в Україні ґрунтується на: народному родинознавстві та національному дитинознавстві з урахуванням їх історичного розвитку; родинних виховних традиціях українського народу, їх позитивних виявах; нових тенденціях традиційного українського родинного виховання; зіставленні теорії та практики українського родинного виховання з родинними виховними системами високорозвинутих зарубіжних країн і використанні усього позитивного в них.
Перспективним для новітнього родинного виховання є відродження традиційного високого статусу української родини, її авторитету, подружньої вірності, любові до дітей і обов'язку щодо їх виховання, поваги до батьків, піднесення ролі подружжя у створенні, зміцненні, збереженні й розквіті сім'ї, забезпечення на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Честь родини, єдність, наступність, спадкоємність поколінь, родинна і подружня злагода - пріоритети родинного виховання.
Необхідною умовою правильного виховання дітей є тісний контакт між сім’єю і училищем, взаєморозуміння і взаємоповага між учителями і батьками. Якщо батьки поважають навчальний заклад і прислухаються до порад майстрів в/н та  класного керівника, підносять в очах дітей авторитет училища й вчителів, діти краще вчаться, старанно виконують свої училищні обов’язки. Таких дітей легше виховувати і батькам, і училищу.
Одним із засобів зв’язку з училищем, класним керівником є щотижневий перегляд і підписування батьками щоденників учнів. Батьки зобов’язані цікавитись поточними оцінками і зауваженнями, які заносяться майстрами в/н чи класним керівником до щоденників. За встановлено практикою в житті училища батьки щотижня переглядають щоденники дітей і підписують їх, щоб бути в курсі та своєчасно реагувати на кожну незадовільну оцінку і на кожне зауваження майстра в/н.
Але знати про діяльність дітей в училище лише по щоденниках зовсім недостатньо. Діти проводять в училищі 8 годин у напруженій праці. Праця в колективі ставить дітей у складні взаємини з товаришами і вчителями. У цих взаєминах виявляються внутрішні якості дітей, їх старанність, правдивість, уміння жити в колективі, ділитися з товаришами, відповідати за доручену справу.


                                         2. Педагогічна освіта батьків

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво училища і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми училища молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей . Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки. Тісний взаємозв'язок училища та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.
Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому класні керівники та майстри в/н нашого училища постійно дбають про розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:
Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.
Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого курсу. Заняття проводять керівники училища.
Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.
Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання.
 День відчинених дверей. Головна мета - показати роботу училища, привернути увагу батьків до проблем виховання. В травні місяці кожного року в нашому училищі проводиться творчий звіт колективу вчителів, майстрів в/н, батьків, дітей, організовуються тематичні виставки, спортивні змагання, де приймають участь всі учасники навчально-виховного процесу.
Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів - формування проблемної тематики (“Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?” тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник (“Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю”, “Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю”, “Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?”, “Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?” та ін.).
Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі училища тощо.
Консультації батькам. Майстри надають конкретні рекомендації, порад з актуальних для батьків питань.
Запрошення батьків до училища. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо майстер має рацію.
Класні керівники та майстри  в/н нашого училища проводять вечори запитань і відповідей. Це сприяє глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошуються працівники правоохоронних органів, лікарі, психолог, соціальні працівники, фахівці, які опікуються проблемами виховання молоді. Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певної групи, чи в окремої дитини.


3. Залучення батьків до виховної роботи

У виховному процесі училища, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальноучилищних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання майстрів в/н.
На сучасному етапі виділяють наступні види залучення батьків до виховної роботи:
Батьківський комітет групи створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я - училище, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети училищ. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ групи, училища, їх обирають на батьківських зборах групи. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками та майстрами в/н. Загальноучилищний батьківський комітет обирають на загальноучилищних батьківських зборах із представників батьківських комітетів груп. Тоді ж обирають голову батьківського комітету училища, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією училища.
До сфери його діяльності входять піклування про санітарний стан училища, допомога в ремонті училища, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.
Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником та майстром в/н у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.
Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів училищного життя:
— проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);
— надання організаційної допомоги майстру в/н: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;
— участі у зміцненні матеріальної бази училища, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт училища тощо).
В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти училищу), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на групових батьківських зборах).


                                        4. Взаємодія вчителів з батьками

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, майстер в/н повинен враховувати важливість таких чинників:
1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто майстер в/н вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками - перший крок до співпраці з ними.
 2.Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль майстер в/н та сім'ї учня можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити майстер в/н, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок. 3.Визнання важливості батьків у співпраці. Майстер в/н повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.
4.Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки майстер в/н виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість майстра в/н, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.
5. Пошук нових форм співпраці. Майстер в/н може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.
Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:- використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як майстрів в/н, так і батьків; довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби училища. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей; - педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Майстер в/н - особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, майстер в/н повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини; - життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.

                                       5. Форми роботи з батьками

Форми роботи педагогів з батьками — це способи організації спільної діяльності та спілкування. Робота педагогічних колективів училищ з батьками здійснюється в двох напрямках: організаційна робота училища із сім'єю та підвищення педагогічної культури батьків. В організаційній роботі училища з батьками доцільним є поєднання індивідуальних, групових, ко­лективних та масових форм роботи. Індивідуальними формами роботи майстра в/н з бать­ками є: відвідування сімей учнів вдома, бесіди з бать­ками учня, листування тощо.
Відвідування сім'ї учня майстром в/н. Майстер в/н відвідує сім'ю учня з метою налагоджен­ня контактів з батьками, з'ясування загальної та пе­дагогічної культури сім'ї, умов життя учня, консуль­тування щодо єдиних вимог до дитини, обговорен­ня відхилень у її поведінці, вжиття необхідних за­ходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі училища тощо. Відвідувати батьків учнів мож­на, маючи запрошення від них або домовившись заз­далегідь. Несподіваний візит майстра в/н викликає нія­ковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педа­гог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важливо створити атмос­феру довіри і доброзичливості.
Перше відвідування сім'ї майстром в/н є дуже відповідальним моментом, який найчастіше вирішує, чи будуть батьки прислухатися до порад майстра в/н, співпрацювати з училищем в питаннях на­вчання та виховання дітей. До відвідування тієї чи іншої сім'ї майстер в/н готується заздалегідь: дізнаєть­ся про її склад, матеріальне становище, освіту батьків, місце роботи, обмірковує можливі питання та відповіді на них, визначає, які дані про дитину потрібно отримати насамперед. Звичайно, за один візит майстер в/н не зможе отримати відповіді на всі питання, що його цікавлять. Тому не слід виявляти нетерпіння, пе­реривати розповіді батьків та інших членів сім'ї. Бесіда з батьками має проходити у доброзичливо­му, спокійному тоні.
  Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Інтерес батьків до питань виховання, їхню ініціативу щодо бесіди з класним керівником на пе­дагогічні теми потрібно заохочувати та стимулюва­ти.
Не можна проводити бесіду з батьками у присут­ності дитини, якщо ви не впевнені, що ваше схва­лення чи осуд учня будуть сприйняті доросли­ми так, як ви цього бажаєте.
Не завжди бесіда з батьками має бути тривалою. Іноді буває достатньо короткої розмови, кількох ва­гомих слів.
Перевагою індивідуальної роботи є те, що на­одинці з майстром в/н батьки відвертіше розповідають про свої проблеми та труднощі у вихованні дітей. Дорослі мають бути переконані, що їхня бесіда з майстром в/н залишиться між ними, що жодна їхня відверта думка не буде розголошена.
Індивідуальне спілкування з батьками дає майстру в/н можливість вибрати правильний підхід до дитини.
Листування передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, ста­ранність, уважність та відповідальність. Можна по­відомити про певні труднощі дитини, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за гарне ви­ховання дитини. Лист передають батькам через ди­тину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Най­частіше листування використовують, коли майстер в/н не може зустрітися з батьками у них удома або запросити їх до училища.
До групових форм роботи належать засідання бать­ківського комітету, робота з групами батьків тощо. Батьківський комітет групи обирається на батьківських зборах у серпні-вересні. Зазвичай він складається з 3—5 осіб. Створюють батьківський ко­мітет з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я — училище, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Комітет діє відповідно до положення про батьківські комітети училища. До ро­боти в ньому залучають найактивніших батьків, ав­торитетних людей з високою громадянською свідо­містю, які виявляють інтерес до справ групи, училища. Батьківський комітет обирається на весь термін на­вчання учнів в училищі. Залежно від потреб групи, він змінюється: чи за кількістю, чи за розподілом обов'язків. Майстер в/н скеровує діяльність батьківського комітету на розв'язання навчально-виховних завдань, що стоять перед групою. Члени батьківського комітету встановлюють контакт з громадськими організаціями, беруть участь в організації дозвілля учнів (прогулянок, екскурсій, походів у театри та кіно), допомагають майстру в/н проводити педагогічну пропаганду тощо.
  Роботу з групами батьків майстру в/н доцільно по­чинати зі спостереження за навчанням та поведін­кою учнів та вивчення їхніх сімей. Застосування методів анкетування, опитування, вивчення училищної документації, спостереження дозволить майстру в/н от­римати потрібну інформацію та розподілити батьків на групи (за типом сім'ї, за помилками батьків у сімейному вихованні, за проблемами учня, що ви­никають у навчанні, спілкуванні з товаришами тощо). Деякі батьки можуть входити до кількох груп. Со­ціально-педагогічна робота майстра в/н з групами батьків сприяє активнішій участі батьків у взаємодії зі училищем.
  Основними колективними формами роботи з бать­ками є групові батьківські збори, лекції, бесіди, кон­ференції, сімейні свята в групі («День матері», «Ба­бусина скарбничка» , «Традиції моєї родини» тощо).
  На групових батьківських зборах заслуховуються повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформація майстра в/н, лікаря чи повідомлення батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підбиваються підсумки роботи з учнями за семестр, рік; вирішу­ються організаційні та господарські питання.
Тематика педагогічних бесід та доповідей на групових зборах визначається майстром в/н відповідно до річного плану роботи з батьками. При цьому неод­мінно мають враховуватись інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди повинен містити не тільки теорію питання, але й конкретні рекомендації. Бесі­да з батьками передбачає жвавий обмін думками, участь у ній кожного з батьків.
Групові батьківські збори слід проводити двічі на семестр. Якщо є необхідність, можна організувати додаткові батьківські збори. Особливо це стосується батьків пер­шокурсників, які більшою мірою потребують педа­гогічних порад щодо організації життя, навчання та виховання учнів.
Групові батьківські збори можна організовувати по-різному.
  Орієнтовний план проведення батьківських зборів
1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує майстер в/н чи спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).
2. Обмін думками.
3. Повідомлення майстра в/н про навчально-виховну роботу в групі.
4. Обговорення та вирішення питань, що стосу­ються життя групи.
5. Різне.
  Перед проведенням батьківських зборів класний керівник або майстер в/н має потурбуватися, щоб в кабінеті або майстерні було при­брано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти — таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.
Можна покласти перед батьками складений ар­куш паперу, всередині якого написати індивідуаль­не звернення до батьків. Групові батьківські збори мають тривати не більше ніж 1 год. — 1 год. 30 хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово майстра в/н створює добро­зичливу атмосферу.
Після короткого вступу майстер в/н проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя да­ної групи, складу учнів та їхніх батьків. Характери­зуючи учнів, потрібно відзначити успіхи тих, чиї бать­ки прислухалися до порад майстра в/н.
Майстру в/н дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних пи­тань. Якщо не приділити їй належної уваги, то бать­ки будуть поспішати, записувати тільки те, що без­посередньо стосується Їхньої дитини, намагатимуть­ся уникнути доручень.
Батьківські збори за проблемами, що на них ви­рішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комп­лексно розв'язують завдання, поставлені перед училищем в соціально-педагогічній роботі з батьками.
Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.
Анкета для батьків:
1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на бать­ківських зборах?
2. Які питання виховання Вас особливо хвилю­ють?
3. Яку пресу Ви читаєте?
4. Чим Ви можете допомогти майстру в/н в роботі з дітьми групи?
5. На що майстру в/н слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?
Масові форми роботи: загальноучилищні батьківські збори, збори батьків учнів першокурсників, випускників; тижні сім'ї в училищі (вечорниці, сімейні естафети, концерти, твори про свою сім'ю та ін.); дні відкри­тих дверей; конференції тощо.
Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, при використанні різних форм роботи майстер в/н має вра­ховувати важливість таких чинників:
1. Запрошення батьків до співпраці. Часто майстер в/н вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними.
2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднан­ня зусиль майстра в/н та сім'ї учня можливе за взаєм­ного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити майстер в/н, оскільки до цього його зобо­в'язує професійний обов'язок.
3. Визнання важливості ролі батьків у співпраці. Майстер в/н повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.
4. Вияв любові, захоплення їхньою дитиною. Пси­хологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки майстер в/н виявляє розуміння дитини, симпатію до неї, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість майстра в/н, охочіше спілку­ються з ним, налаштовуються на співпрацю.
5. Пошук нових форм співпраці. Майстер в/н може за­пропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши Їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.
  Макаренко зазначав: «Виховання є процес соціальний… Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все і більше всього – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги ». Лише у співпраці з батьками можна досягти поставленої виховної мети - виховання особистості, високоморальної, творчої та здорової людини.


                                                         Висновки

  Як видно з вищесказаного, сімейне виховання, взаємодія батьків з училищем є досить складним багатокомпонентним явищем. Велике місце у правильній взаємодії у спільному виховному процесі займає саме училище та розроблені методи взаємодії. Також успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя. Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфері духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті. Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.
  Училище має можливість залучати до виховної роботи з учнями їх батьків, окремі з яких можуть керувати роботою гуртків за інтересами, адже серед них є люди різних спеціальностей, або взяти шефство над учнями, які виявляють особливий інтерес до певних галузей знань, чи бути наставниками педагогічно занедбаних учнів. Батьки можуть брати участь у проведенні з учнями екскурсій, обладнанні училища, допомоги в профорієнтаційній роботі, у керівництві роботою учнівських бригад з ремонту обладнання приладів і наочності.
Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей.
  Духовно-моральне виховання передбачає формування у дітей високої духовності та моральної чистоти. Складність цього завдання в тому, що воно вирішується, як правило, через добре поставлене в духовно-моральному аспекті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків.



Додаток 1
                                        Сценарій батьківських зборів
                                   «Щоб не згасло родинне вогнище»

  Зараз усім зрозуміло, що духовне обличчя нашого молодого сучасника значною мірою обумовлене багатьма позитивними і негативними явищами сьогоднішнього суспільства. Але не можна скинути з терезів таке надзвичайно важливе середовище, як сім'я. То ж ви здогадались, напевно, що сьогодні мова йтиме про деякі проблеми родинного виховання.
  Чи бувають виховні рецепти на всі випадки життя? Адже кожна дитина – неповторна. Звичайно ж, ні. І все ж спробуємо обговорити деякі проблеми родинного виховання та шляхи їхнього вирішення.
  Загальновідомо, що атмосфера для нормального виховання дітей визначається насамперед нормальними взаєминами їхніх батьків (чоловіка і дружини).То ж спробуємо за допомогою тесту визначити свій сімейний мікроклімат.
(Психологічний тест для батьків "Ваш сімейний мікроклімат ".)
"Вік із вікувати – не пальцем перекивати", – каже народна мудрість.
Кожна одружена людина знає, що як би вдало не склалось її життя, розрив між мрією і дійсністю завжди існує. У кожній сім'ї є свої труднощі, дрібні сутички і серйозні конфлікти – життя неможливе без них.
Чи трапляються у Вас конфліктні ситуації?
А як Ви з них виходите?
Хто поступається?
Чи буває так, що Ви помиляєтесь?
Ви визнаєте перед дітьми свої помилки?
(Батьки висловлюються.)
  Ситуація 1. Ви повертаєтеся з роботи після важкого робочого дня, втомлені, роздратовані, заходите у вітальню, а там розкидані по підлозі іграшки. Необережний крок – і Ви падаєте. Що далі? Найчастіше іграшки миттю летять у куток, ви кричите, дитина плаче. Хіба для нас не є типовою така ситуація? Нікого з нас вона не шокує. Подумаєш, за годину усе забудеться.
А якою була б ваша реакція? Прошу взяти участь у розмові всіх присутніх. Як би варто було висловити своє невдоволення дитині?
(Батьки висловлюються.)
Я з певним наміром сказала декілька хвилин тому фразу: "За годину усе забудеться". Виявляється, що зовсім не забудеться. Одна дочка сказала матері "Матусю, я пам'ятаю всі батькові образи". То ж запитання "Чи потрібно визначити перед дітьми свої помилки?" не є риторичним.
Американські психологи радять визначити, що для нас важливіше. Чи буде це мати якесь значення, скажімо, через тиждень? Чи варто починати скандал через недоїдену вермішель, розкидані іграшки, забруднені в пісочку штанці, поламану машинку?
Безперечно, що уміння зрозуміти, простити, не пам'ятаючи зла, нанесеного близькою людиною, є золотою рисою в людському характері. Це допомагає сім'ї бути щасливою. Існує думка, що в щасливих батьків щасливі діти
Чи справді це так?
Невже ваші діти ніколи не спричиняли вам прикрощів?
Згадайте якусь складну ситуацію, зв'язану з вихованням дітей, що вам найбільше запам'яталась. Розкажіть, як ви її вирішили.
(Батьки висловлюються.)
Чи не жалкуєте сьогодні, що вчинили саме так? А якби така ситуація трапилась сьогодні, що б ви робили?
(Батьки висловлюються.)
  Спілкуватись і працювати з дітьми, які виховуються в щасливих сім'ях, дуже приємно, проте нам, педагогам, досить часто доводиться мати справу з "важкими" підлітками. Звідки беруться важкі діти? Безперечно, що корінь зла слід шукати в сім'ї. Наведемо деякі статистичні дані з життя нашого району .
(Учитель наводить дані)
Скільки потрібно делікатності, мужності, розуму, щоб правильно повестися в складній ситуації!
Скажімо, ваша дитина приходить з училища і скаржиться, що вчителька неправильно виставила оцінку. Як реагувати?
Хтось із батьків скаже: "Учитель завжди правий". Інший: '"Я порозмовляю з вчителькою і виясню, за що вона поставила тобі "2", Не плач!"
Або ще один варіант: "Яка несправедлива твоя вчителька. Я піду до училища. Ніхто тебе не скривдить більше".
Звичайно, можна навести чимало інших відповідей. Але як би відповіли ви?
А що думають з цього приводу наші гості?
А якщо вчитель неправий?
(Батьки та запрошені висловлюються.)
Буває ж і таке, коли "2" виставляється в пориві гніву і є не лише результатом не виконаного вчасно домашнього завдання, а й втіленням усього поганого, що скоїлося в учителя протягом дня.
Чи доцільно вчителю (чи батькові) вибачатись?
Чи не постраждає вчительський авторитет?
Як вважають педагоги?
А учні?
(Психолог наводить дані з анкети, проведеної напередодні з учнями. Батьки діляться думками.)
Особливо часто між членами сім'ї виникають непорозуміння, коли діти досягають підліткового віку. Складний, суперечливий процес переходу від дитинства до юності, коли змінюються уподобання, ламаються стереотипи, нерідко супроводжується конфліктами та нервовими зривами, і для дитини вихід – орієнтація на дорослих. А чи завжди ми, дорослі, чинимо правильно? Чи завжди є прикладом для своїх дітей?
 (Батьки висловлюються.)
У тому, про що ми говорили, немає, ніби, нічого екстраординарного. Ми не відкрили сьогодні якихось особливих нових методів виховання. Та й чи варто? Вони здавна існують в народі, передаються з покоління в покоління.
Чи є мудріший вчитель, ніж народ? Це вічне джерело педагогічної мудрості.
Довести це запрошуємо спеціаліста з питань народної педагогіки.
(Виступ гостя.)
На згадку про сьогоднішню розмову ми даруємо вам пам'ятку "З чарівної скриньки батьківського досвіду", яка є коротким узагальненням нашої бесіди. А ще дякуємо вам за участь у зборах. Бажаємо всім здоров'я, щастя, взаєморозуміння у ваших сім'ях.
(Оголошується тема і час проведення наступних батьківських зборів.)



Додаток 2
                         Лекція для батьків «П'ять шляхів до серця дитини»

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:
1. Перед вами — діти.
2. Вони поводяться як діти.
3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків.
4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.
5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.
Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:
• дотик;
• слова заохочення;
• час;
• подарунки;
• допомогу.
  Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
  Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо Їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спіл­куванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли діти не задоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...»
  Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
  Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені. мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім’ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.
  Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кіль кістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов'язково купувати, можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.
  Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.
  На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.
(З книжки Гері Чепмената, Росе Кемпбел «П'ять шляхів до серця дитини»)


                                       Список використаної літератури

1. Бех І.Д. Проблема методів виховання у сучасній школі // Педагогіка і психологія. - 1996. - №4.
2. Досвід роботи класних керівників з проведення класних виховних годин і годин-спілкування // Позакласний час. - №7.
3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997.
4. Матюша І.К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі. - К.: Вища школа, 1995.
5. Нісімчук А.С, Падалка О.С, Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навч. посібник. - К.: Просвіта, 2000.
6. Омеляненко В.Л., Мельничук С.Г., Омеляненко С.В. Педагогіка: Навч. посібник. - Кіровоград, 2000.
7. Максимова Н., Порох Л. Вплив училища на виховання дітей у сім'ї // Педагогіка. - № 7. - 2000.
8. Страшний В. Взаємодія школа і сім'ї // Школа і родина. - № 7. – 2001
9. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Радянська школа, 1978.
10.Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. Твори: У 7-ми т. - К., 1986. - Т.5.

Немає коментарів:

Дописати коментар