Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях, це те, що ми маємо зберігати і шанувати заради прийдешніх поколінь, як це робили наші славні предки.
21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі. Міжнародний день рідної мови був встановлений із метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.
Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що кожного року, починаючи з лютого 2000 року, відзначатимуть Міжнародний день рідної мови. У резолюції конференції наголошено на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.
Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини й суспільства.
Трагічні обставини, що супроводжували Україну протягом тривалого періоду її історії, одночасно позначилися й на мові. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса й сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.
Втрата мови – то втрата самобутності. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яку ратифікувала Верховна Рада України 15 травня 2003 року.
В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.
Дейвід Кристал, один зі світових експертів із питань мов, автор книги «Мовна смерть», вважає, що мовна різноманітність – це унікальна річ, і втрата кожної мови, збіднює наш світ.
Мовна різноманітність – це еквівалент людської різноманітності. Людство зазнало такого успіху на цій планеті, завдяки тому, що воно спроможне пристосуватися до найрозмаїтіших обставин. Мова – це інтелектуальний еквівалент наших біологічних можливостей. Дуже важливо, щоб наш розум весь час працював. І єдиний спосіб, за допомогою якого можна це здійснити, – саме через мову. Він по-різному відбиває бачення світу. Щоразу, коли втрачаємо якусь мову, ми втрачаємо унікальне бачення світу.
Міжнародний День рідної мови – свято відносно нове. І в Україні воно також тільки почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях налічує кілька століть.
У всі часи мови зароджувалися, існували, потім вимирали, іноді навіть не залишивши сліду. Але ніколи раніше вони не зникали настільки швидко. Об'єднання «племен» у державу досягалося на шкоду мовам. Для єдності країни було необхідно примусити людей говорити однією мовою.
З виникненням нових технологій національним меншинам стало ще важче домогтися визнання їхніх мов. Мова, не представлена в Інтернеті, більше «не існує» для сучасного світу. Отже, 81% сторінок в Інтернеті опубліковано англійською. Далі з великим відставанням ідуть німецька і японська мови, кожна по 2%, потім французька, іспанська і скандинавські мови, кожна по 1%. Решта всіх мов разом узяті навряд чи становлять 8% веб-сторінок.
В Європі під загрозою зникнення перебуває близько п’ятдесяти мов. На жаль, серед них – і слов’янські мови. Зокрема, до числа мов, що вимирають ЮНЕСКО занесла білоруську мову. Особливо скрутно зі збереженням мов у корінних народів Сибіру. У деяких регіонах Азії відчутний тиск китайської мови. На Тайвані з 23 місцевих мов 14 поступаються китайській. У Новій Каледонії наступ французької мови призвів до того, що з 60 тисяч корінних мешканців острова 40 тисяч забули рідну мову.
Україні з багатомільйонним населенням також варто потурбуватися про збереження української мови. Проблем на наших теренах з цим вистачає. Сотні років поневолення зробили свою чорну справу: нинішнім поколінням ще довго доведеться відроджувати велич і багатство рідної мови. Наскільки швидко це станеться, залежить від того, як кожен із нас плекатиме рідне слово щодня і повсякчас, а не лише в день рідної мови… Адже рідна мова – це мова дитинства, мова найпершого досвіду пізнання світу, основа перших взаємовідносин у суспільстві.
Вона є найціннішою в житті кожної людини. Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови.
Побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру, світлого майбутнього, жити повноцінним життям, досягати вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.
Немає коментарів:
Дописати коментар