Виховна справа на тему: "Вознесіння Ісуса Христа - походження та особливості свята".

                   

                    Історія свята Вознесіння Господнє

     Воскресіння Спасителя - найбільше таїнство для всіх Його шанувальників, що символізує перемогу над смертю та злом. Але й після нього Ісус Христос поставав перед своїми учнями, втішаючи їх, підтримуючи та готуючи до зішестя Святого Духа. Протягом 40 днів Добрий Пастир проповідував про Царство Боже, засвідчуючи свою тілесність, і те що Він справді повстав з мертвих. Нарешті, на сороковий ранок Творець зібрав своїх послідовників на горі Елеон (Віфанія), благословив їх та у плоті вознісся на небо. Вражені побаченим дивом люди повернулися до Єрусалиму, де їх осінив небесний вогонь (в пам'ять про це відбувається святкування П'ятидесятниці).
     Найдокладніше Вознесіння описано в Книзі Нового Завіту «Діяння святих апостолів», яка оповідає про перші роки існування християнства. Трактат говорить: «Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої, «що про неї — казав — ви чули від Мене. Іван бо водою христив,— ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!» Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, та аж до останнього краю землі». Засмучені Христові учні все ще продовжували дивитися туди, де зник їх Учитель – Господь Ісус, як явилися їм два ангели в білих одежах і, втішаючи їх, сказали: Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили відходячого на небо (Діян. 1: 4-11). Крім того, згадки про цю подію є в Євангеліях від Луки та Марка.
    Однак свято Вознесіння Господнє знайшло свій сучасний вигляд далеко не відразу. Спочатку його сприймали як особливу частину церковного року, не розділяючи з П'ятидесятницею. Так, Тертуліан називає ці дні «laetissimum spatium», радісним періодом. Перші згадки про те, що два торжества відзначають окремо, зустрічаються у великого християнського богослова Григорія Ніського (335-394 рр.) та константинопольського архієпископа Іоанна Златоуста (347-407 рр.).
    Церковні заходи на честь Вознесіння Божого Сина тривають 10 днів - в перший, що співпадає з відданням Великодня, відбувається передсвято, потім йде власне торжество, а решта вісім служать для посвяття. В цей час на богослужінні говоряться спеціальні молитви та співи, що прославляють обожествлення Спасителя (зміна його людської природи, яка стає невидимою для тілесних очей), а всі священики носять чудові білосніжні ряси.

     Традиції, звичаї та пам'ятні місця, пов'язані зі святом

    У народній свідомості багато християнських торжеств тісно переплелися з язичницькими обрядами. Не став винятком і цей день - його називали «воротами літа», коли закінчувалася весна, а природа досягала повного розквіту. Вважалося, що після Вознесіння Господнього озиме жито починає випускати колоски та замовкають зозулі. У свято строго заборонялося працювати, а той, хто постив, нібито був захищений від утоплення. Сонячна погода була ознакою хорошого врожаю, а дощі та грози, навпаки, обіцяли недорід.
   У багатьох місцях даний день служив для поминання покійних. Селяни пекли пироги з зеленою цибулею і печиво-драбинки, залишаючи їх на могилах рідних та близьких. А молодь водила хороводи та «завивала берізки» - якщо особливим чином заломлена гілка не в'яла до П'ятидесятниці, дівчина, яка здійснювала обряд, до осені мала очікувати сватів.

        Ікона «Вознесіння Господнє» - сенс та тлумачення

   Подібні реліквії завжди пишуться по строгому канону, якого зобов'язані дотримуватися всі майстри. На святині повинні бути присутні 12 апостолів - вони стоять або схилилися в побожній молитві. У центрі композиції знаходиться Діва Марія, а над усіма фігурами парить Ісус Христос, оточений сяючим ореолом. Часто навколо Спасителя зображують ангелів - вони немов би підтримують хмару, на якій сидить Син Божий. На деяких іконах є і додаткова деталь - слід від ноги Господа, що залишився на схилі Елеонської гори.

   Молитва перед цим образом допомагає зміцнитися у вірі, правильно розставити пріоритети між духовним та матеріальним, знайти сили для подолання різних випробувань. Реліквія дарує захист від негараздів і небезпек, попереджає спокуси та гріхи, картає і сприяє прозрінню.