Історична довідка
Друга світова війна (1939–1945)
стала найбільшим збройним конфліктом на планеті і одночасно найтяжчою трагедією
в історії людства. У ній уперше і востаннє було застосовано ядерну зброю,
здійснено найтяжчі військові злочини та злочини проти людяності. Унаслідок
бойових дій, репресій проти військовополонених і цивільного населення, а також
голоду, хвороб та виснаження загинуло від 70 до 80 млн осіб, дві третини з яких
– цивільні.
Для України Друга світова
війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної
державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. З
Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною
людського життя.
Серед величезних втрат
Українського народу в Другій світовій війні найтяжчими були демографічні. Війна
й окупація призвели до різкого, катастрофічного зменшення кількості населення,
значних деформацій у його національному, статевому, віковому та професійному складі.
Сукупні демографічні втрати українців і громадян Української РСР інших
національностей упродовж 1939–1945 років наразі оцінюються від 8 до 10 млн
осіб.
За твердженнями науковців,
було зруйновано майже 700 українських міст і 28 тисяч сіл, спалено близько 320
тисяч господарств. Україна в результаті Другої світової війни зазнала
матеріальних втрат у розмірі понад 45 % від збитку усього СРСР.
Квітка маку в українській традиції
В українській міфології
мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої
скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої
сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Ця квітка часто згадується в українських
народних піснях та думах, особливо козацької доби: “Ой, з могили видно всі
долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак
процвітає...”.У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак
згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По
тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой,
недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю
попався…” Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи
Україну.
З народної творчості мак у такому
символічному значенні перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ
іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”. Легенду про мак
обробив і Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна
скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком
зацвіло…” Одна із героїнь роману Олеся Гончара "Прапороносці" гине в
долині червоних маків.
Мак – символ пам'яті у світі
Його появу пов'язують із віршами
двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці
Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням
боїв у Бельгії у 1915 році написав твір “На полях Фландрії”, що починався
словами: “На полях Фландрії розквітли маки Між хрестами ряд за рядом”. Друга –
1918 року написала вірша “Ми збережемо віру”, в якому обіцяла носити червоний
мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл у листопаді того ж року причепила
червоний шовковий мак на пальто. У 1920 році Національний Американський легіон
прийняв маки як офіційний символ, а в 1921-му червоні маки стали емблемою
Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги
11–18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору
Монте-Кассіно в Італії.
Мак як уособлення пам'яті в Україні
Червоний мак як символ
пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до
річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн розроблено за
ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної
телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін.
Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку
маку, з другого – кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку
і закінчення Другої світової війни - 1939-1945 - та гасло “Пам’ятаємо.
Перемагаємо”.
Ми пам'ятаємо, яким
страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам'ятаємо, що агресора
зупинили спільними зусиллями Об'єднані Нації. Пам'ятаємо: той, хто захищає свою
землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука
того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
Немає коментарів:
Дописати коментар