Учні випускної групи №14 Чернівецького ВПУР разом із старшим майстром Коваш А.В. та керівниками групи Машковою Т.Л. та Денисом І.С. шістнадцятого листопада 2017 року відвідали німецьке підприємство "Аутомотів Електрік Україна", яке знаходиться в м.Чернівцях по вулиці Руській, 248 з метою ознайомлення з роботою підприємства та офіційним працевлаштуванням наших учнів.
Зустріла нас на прохідній інспектор з кадрів Нашиба Олена Аркадіївна. яка провела екскурсію по заводу. Учні бачили підприємство європейського зразка, де запроваджені та діють високі європейські стандарти. Також ми побачили комфортні робочі місця, кімнати прийому їжі, столову та спортзал. Олена Аркадіївна розповіла випускникам, що головною місією компанії є створення підприємства з високою культурою виробництва. Компанія забезпечує робітників засобами індивідуального захисту, контролює стан умов та охорони праці на робочих місцях, надає харчування, спецодяг та є можливість безкоштовно відвідувати спортзал з тренером.
З начальником відділу кадрів заводу Поляковою Наталією Ігорівною, старшим майстром та керівниками групи було обговорено підписання двухсторонніх договорів (училище та підприємство) з метою прийняття учнів Чернівецького ВПУР на виробничу практику та ближче до випуску і працевлаштування на заводі.
Учні були у захваті від побаченого та почутого, зацікавились роботою електромонтажників-схемників, налагоджувальників устаткування, тобто спеціальностями ближчими до їхньої професії та виявили бажання працювати на цьому підприємстві.
Виробниче навчання
неділя, 19 листопада 2017 р.
вівторок, 14 листопада 2017 р.
День української писемності та мови
9 листопада 2017 року, як і кожний рік ми відзначали День української писемності та мови. Учні групи №14 також долучилися до цього свята, прийшли на заняття в українських вишиванках, брали участь в осінній ярмарці, яка відбулась в училищі на великій перерві. Діти продавали кондитерські вироби і кошти з ярмарки були направлені на лікування дітей - інвалідів. Група №14 зібрала найбільше коштів і посіла перше місце.
Після уроків в цей же день в актовій залі училища відбувся урочистий вечір, де ведучим концерту був одногрупник Сікорській Олександр. Після цього, учні взяли участь в фотосесії.
Після уроків в цей же день в актовій залі училища відбувся урочистий вечір, де ведучим концерту був одногрупник Сікорській Олександр. Після цього, учні взяли участь в фотосесії.
Ярмарка вакансій в центрі зайнятості
6 листопада 2017року учні випускної групи №14 з професії "Слюсар-електромонтажник; Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування" разом із старшим майстром Коваш А.В. та керівниками групи майстрами виробничого навчання Машковою Т.Л. та Денисом І.С. відвідали Чернівецький міський центр зайнятості, а саме "Ярмарку вакансій робочих професій".
Учні мали можливість спілкуватися з роботодавцями, вивчати їхні проспекти, реклами та знайомитися з умовами праці.
Такі підприємства як ПрАТЕК "Чернівціобленерго", "Арніка", "Чернівецька дистанція колії", КП "Чернівціводоканал", "Аутомотів Електрік Україна" та інші пропонували випускникам спеціальності з нашої професії (електрики та слюсарі-електромонтажники), офіційне працевлаштування та сучасні вимоги праці.
Багато дітей зацікавилися цими пропозиціями, керівники групи взяли візитки та проспекти у роботодавців. Сподіваємось, що наша зустріч в Центрі Зайнятості пройшло недарма. Найближчим часом збираємось відвідати з екскурсією завод "Аутомотів Електрік Україна", де ближче учні познайомляться із роботою завода з виготовлення кабельно-провідникової продукції та сучасними умовами праці.
Учні мали можливість спілкуватися з роботодавцями, вивчати їхні проспекти, реклами та знайомитися з умовами праці.
Такі підприємства як ПрАТЕК "Чернівціобленерго", "Арніка", "Чернівецька дистанція колії", КП "Чернівціводоканал", "Аутомотів Електрік Україна" та інші пропонували випускникам спеціальності з нашої професії (електрики та слюсарі-електромонтажники), офіційне працевлаштування та сучасні вимоги праці.
Багато дітей зацікавилися цими пропозиціями, керівники групи взяли візитки та проспекти у роботодавців. Сподіваємось, що наша зустріч в Центрі Зайнятості пройшло недарма. Найближчим часом збираємось відвідати з екскурсією завод "Аутомотів Електрік Україна", де ближче учні познайомляться із роботою завода з виготовлення кабельно-провідникової продукції та сучасними умовами праці.
понеділок, 13 листопада 2017 р.
Виховна справа 2017
Одним із напрямків громадянського виховання учнів є формування
національної свідомості, належності до рідної землі, народу, визнання
духовної єдності поколінь і спільної культурної спадщини, виховання
почуття патріотизму. Нема в людині місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі на якій зросла, неба, під яким змужніла. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати. У зв’язку з цим, одним із пріоритетних напрямків виховної роботи в групі № 14 є робота з краєзнавства. Любов до рідного краю викликає гаряче бажання пізнати його краще.
На годинах виховної справи групи я проводила цикл заходів з краєзнавства. Так, учні готували заходи до Дня міста Чернівці, був проведений захід «Моє мала батьківщина», де хлопці розповідали про своє рідне село, визначних земляків.
8 листопада провела виховну справу на тему «Поетичні голоси Буковини», метою якої було ознайомити учнів з поетами Буковини, розвивати естетичне сприймання поезії, виховувати любов до художнього слова.
У вступному слові я наголосила, що Буковина багата на людей талановитих, багато співаків, композиторів, письменників і взагалі обдарованих Богом людей народилися тут. Учні групи підготували розповіді про Михайла Ткача, Тамару Севернюк,
Ганну Дущак, Михайла Івасюка, Пауля Целана, читали їхні вірші. Розповіді
супроводжувалися записами пісень на тексти цих поетів, відео. З цікавістю
підлітки подивилися запис живого виступу Михайла Івасюка.
А вже зовсім великою несподіванкою для учнів і колег, які були присутні
на заході, прозвучав мій вірш «Осінь».Адже ніхто не знав, що я пишу вірші.
На закінчення заходу бібліотекар училища ознайомила присутніх з
іншими поетами нашого краю, зробила огляд їхніх творів. Учні мали змогу
переглянути книжкову виставку.
Виховна справа
Учнів гр. № 14
Тема виховної справи: Поетичні голоси Буковини
Мета: Ознайомити учнів з поезією рідного краю,розвивати естетичний сприймання поезії,виховувати любов до поетики.
Обладнання: Виставка творів поетів Буковини, портрети митців, презентації,
записи творів М.Ткача
Вступне слово майстра в/н Машкової Т.Л.
Буковина – край самобутніх звичаїв, пісень, легенд, переказів.
Неповторний і незрівнянний. Змальований та оспіваний багатьма
талантами, що жили тут або приходили за подихами цілющого повітря.
Буковина багата на людей талановитих, скільки співаків вийшло з нашої
землі, композиторів,і взагалі обдарованих Богом людей. На уроках
літератури вас вже знайомили з творчістю Юрія Федьковича, Миколи
Марфієвича, Володимира Кобилянського та інших відомих поетів.
Сьогодні ми познайомимось з творчістю сучасних поетів, котрі можливо не
відомі широкому загалу, поговоримо про тих земляків, але завдяки чиїй творчій
енергії сьогодні вирує культурне життя краю.
Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття,
збагачувати духовність.
Поети – це провідники сили кохання, це апостоли, які розносять на
своїх могутніх крилах віру в те , що світ спасеться любов’ю, вірністю,
коханням…
Учень
Буковина…
Тебе зовуть перлиною Карпатів.
На чисті, як дзвіночки, голоси
ти, буковинська земле так багата,
що є, повір, скарбницею краси.
Я вклоняюся краю, що з гір роси збирає,
і дзвінким водограям, медоносним квіткам.
І задуманим горам, і лісам, і дібровам,
я вклоняюсь тобі, буковинська земля!
В твоїх обіймах Черемош співає,
червона рута розцвіта в піснях
та лине в гори над карпатським плаєм
неначе ніжний щебіт солов"я.
В стежинки-стрічки вбралась полонина,
зелену крайку вітер лопотить.
Спасибі тобі, рідна Буковино,
таку, як ти. не можна не любить
Майстер в/н
Сьогодні ми познайомимо вас із творчістю нашого земляка відомого поета
пісняра Михайла Миколайовича Ткача. Ми усі добре знаємо його пісню
«Марічка», яка прославила нашу Буковину на увесь світ. Але не менш любима
нам його пісня «Ясени».
Відео
Вам відомі такі пісні, як «Якщо любиш — кохай», «Зоряна ніч» , «Ясени»,
«Марічка», «Сніг на зеленому листі», «На щастя, на долю», «Диво-сторона»,
«Коли нема того, що любиш», «Небеса очей твоїх». Усі ці пісні написані на
слова Михайла Ткача.
Учень
Михайло Ткач народився 26 листопада 1932 р. у с. Лукачани
Кельменецького району Чернівецької області.
У 1947 році закінчив семирічну школу, потім — Чернівецьке медучилище та
Чернівецький медичний інститут. Навчався на Вищих літературних курсах при
Літературному інституті ім. М.О. Горького в Москві.
Михайло Ткач — автор поетичних збірок «Йдемо на верховини» , «На
перевалі» «Житній вінок» , «На смерекових вітрах» , «Пристрасть» ,
«Повернення» , «Поворот землі» , «Небо твоїх очей» та ін.
Автор сценаріїв художнього фільму «Серед літа», фільму-опери «Наймичка»,
повнометражних документальних фільмів «Леся Українка»,та багатьох інших.
Має звання заслуженого діяча мистецтв України. Нагороджений
Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка (нині Національна
премія України імені Тараса Шевченка) за повнометражний
документальний фільм «Радянська Україна» (спільно з режисером і
оператором). У 2002 році отримав звання народного артиста України.
Не стало поета З квітня 2007 року. (Звучить запис пісні «Ясени»)
Учень
Тамара Артемівна Севернюк
Я хочу познайомити вас з творчістю надзвичайно талановитої поетеси
Тамари Артемівни Севернюк. Народилася вона в м. Старокостянтинові
Хмельницької області в сім'ї службовців 26 липня 1940 року. Закінчила
Хмельницьке педагогічне училище і філологічний факультет Чернівецького
державного університету.
Поетеса, журналіст, пристрасний публіцист, автор понад двох десятків
поетичних книг, серед яких особливої уваги зазнали: «Серце вміє співати» , «На
ранковій землі» , «Джерельні веретена» , «Летить душа наївна» , «Злам»,
«Заметіль забуття», «Зблиски» (англійською мовою) та інші.
На її вірші написано чимало пісень композиторами Анатолієм Кос-Анатольським, Павлом Дворським, Олександром Злотником, Левком Дутківським, Володимиром Лобураком, Леонідом Затуловським...
Звучить пісня «Падає іній»
За свою творчість Тамара Артемівна була відзначена обласними
літературно-мистецькими та журналістськими преміями імені Героя
Радянського Союзу Кузьми Галкіна, Дмитра Загули, Сидора Воробкевича,
Володимира Бабляка, також Міжнародною премією імені Володимира
Винниченка.
В січні 2007 року удостоєна почесного державного звання «Заслужений діяч
мистецтв України».
Тамара Севернюк - член Національної Спілки письменників і журналістів
України, автор перекладів з румунської мови поезій Міхая Емінеску, Тудора
Аргезі, Вероніки Мікле, Аркадія Опайця, Ніколае Теуту та інших.
Окремі твори поетеси перекладалися вірменською, польською, румунською,
німецькою, ідиш, угорською, італійською та англійською мовами.
Учень
А доля цієї поетеси дуже трагічна, вона прожила коротке і важке життя. .
Мова про Ганну Дущак
Анна Дущак народилася 15 жовтня 1959 року в селі Тисівцях на
Сторожинеччині. У 16 років захворіла. Неправильний діагноз та лікування
призвели до нерухомості суглобів, і понад тридцять років Анна Кирилівна була
прикута до ліжка. Розрадою стала поезія. 1992 року вийшла перша збірка
віршів «Дивоквіт любові» із передмовою Галини Тарасюк. Потім були «Спитай
себе» (1994), «Понад вечірнім Дереглуєм» (1998), «Любов я росами розтрушу»
(1999), «Любові стиглий колос» (2004). Вірші, перекладені англійською та
італійською мовами, друкувалися у періодичних виданнях США, Канади,
Австралії, Італії. Велика частина творчого доробку Анни Дущак стала піснями.
Музику до її віршів написали композитори Мар’ян Гаденко, Микола Сафонов,
Віталій Свирид, Леонід Затуловський, Ярослав Злонкевич, Віктор Рурак,
Кузьма Смаль та інші.
2002 року прямо на обійсті Дущаків відбувся зорганізований Мар’яном
Гаденком фестиваль «Повінчані піснею», де виконувалися пісні на слова Анни
Кирилівни. Поетеса – член Спілки письменників України.
Анна Дущак за особисті успіхи в літературі та красу душі отримала
всеукраїнську премію «Жінка ІІІ тисячоліття», а 2008-го року Президент
присвоїв поетесі почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Вірш
Учень
Не можна не згадати й відомого буковинського письменника і поета
Михайла Григоровича Івасюка. Через декілька днів ми відзначатимемо його
100-річний ювілей.
Відео
Михайло Григорович Івасюк.
Народився 25 листопада 1917 р. у невеликому буковинському містечку Кіцмань у сім'ї національно свідомих українців.Батько, Григорій Іванович. Мати, Олександра Василівна, будучи неписьменною, зналася на фольклорі.
Освіту здобував у ліцеях Кіцманя та Чернівців, проте за усі ці тринадцять
років він жодного дня не навчався по-українськи. Щоправда, блискуче
опанував румунську, а з нею — латину, французьку, німецьку, польську мови.
Восени 1939 року вступив до університету, проте вже через кілька місяців був
відрахований через неспроможність заплатити за навчання. Щоб уникнути
загрози опинитися у румунському війську, Михайло переходить румунорадянський кордон, аби продовжити навчання в одному з радянських університетів. Натомість він потрапляє до в'язниці — Станіслав, Львів, Одеса, Харків, Москва. Відбував ув'язнення в гулагівських бараках. Але навіть там Михайло продовжує зростати інтелектуально, знайомиться з інтелігентними людьми. У 1946 р. повернувшись до Кіцманя, викладає в місцевій десятирічці й сільгоптехнікумі. Водночас вивчає французьку філологію у Чернівецькому університеті, який закінчує у 1949 році. У ці роки більшої ваги набирає його літературна діяльність, переходить до написання прози. Викладає в
університеті на кафедрі української літератури, де передає свої знання з
філології студентам упродовж 23-х років.
Свою творчість Михайло Івасюк починав з віршів. До них звертався не раз.
У 80-90 роках виходять його збірки поезії «Вірші 30-х років» та «Елегії до
сина». А були ще прозові твори: «Чуєш, брате мій», «Двобій», «Вирок», «Серце
не камінь», «Балада про вершника на білому коні» та «Лицарі великої любові»
та інші. Ім’я Михайла Григоровича присвоєно обласній науковій бібліотеці
Послухайте його вірш, присвячений синові Володимиру
Вірш
Учень
Я розповім вам про відомого у світі поета Пауля Целана. Ще донедавна у
нас в Україні його мало хто знав. Але у Франції, Німеччині, Чехії, Румунії,
Австрії це був визнаний митець.
Пауль Лео Анчель народився 23 листопада 1920 року в Чернівцях (Буковина)
у родині німецькомовних євреїв румунського підданства. Його батько був
небагатим комерсантом. В 1934 році чотирнадцятилітній Пауль пише листа до
своєї тітки Мінни в Палестину, де є така промовиста фраза: «Що стосується
антисемітизму в нашій школі, то я міг би написати тобі про це книгу обсягом
300 сторінок». Пауль обрав «Ліцей великого воєводи Михая» (нині Чернівецька
гімназія № 5), у якому він навчався 3 роки. Обдарований учень мав тут усі
можливості для розвитку своїх мовних і літературних здібностей. Вже тоді
хлопець почав потайки писати вірші.
Початкову освіту Целан отримує у народній школі, потім відвідує греколатинську гімназію. В юності поет захоплюється ідеями марксизму і анархізму.
Літературні уподобання формувалися під впливом творчості Рільке.
З 1938 року Целан у Франції вивчає медицину в медичній школі міста Тур, але
з початком Другої світової війни вимушений повернутися додому, де
продовжує навчання у Чернівецькому університеті, займається романською
філологією. Після встановлення радянської влади у Чернівцях поет
пристосовується до нових умов життя: вивчає російську мову і працює
перекладачем.
Наступні три роки (1941—1944) Целан виживав в обстановці безупинного
жаху у страхові за життя. В той період він втратив майже усіх рідних і
залишився в живих лише завдяки випадковості.
У 1941 році Чернівці окуповують німецько-румунські війська, сім'я Целана
потрапляє до єврейського гетто. Через деякий час батьки поета були
депортовані до концтабору, звідки вони вже не повернулися. Сам Пауль Целан
потрапляє до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де,
незважаючи на страшні умови, залишається живим. У 1947 році він доклав
зусиль і перебрався до Австрії. Як нащадок громадян Австрії іжертва Голокосту, Целан автоматично отримав австрійське громадянство. У Відні у Целана вперше з'являються друзі й однодумці: молода літераторка Інгеборг Бахман, художник-сюрреаліст Едгар Жене, які фінансово допомогли Целану видати його першу книгу віршів «Пісок з урн»). Збірник складався з 48 віршів, в яких виявилось 18 помилок, що перекручували і спотворювали зміст. Пізніше Целан увесь невеличкий тираж з 500 примірників повністю знищує. У 1948 році переїжджає до Парижа, де і живе до кінця життя. У Парижі поет оселився в домі франко-німецького поета Івана Голля і вивчає германістику та мовознавство в Сорбонні. У 1955 року виходить з друку його друга книга «Від порога до порога».
Потрясіння часів війни, апокаліптичний жах пережитого й повна людська
самотність у світі не відпускали Целана і зрештою підкосили його. Тягар
пережитого, начебто залишений у минулому, не зникав — він повільно чавив і
убивав втікача. Це був свого роду «уповільнений геноцид».
Целан не страждав психічним розладом, не «спився», він просто згорів, і не
зміг уже знаходити сил для адекватного вираження того, що переповнювало
його серце. Пізнім вечором 20 квітня 1970 року Целан закінчує життя
самогубством, кинувшись з паризького мосту в Сену.
Потяг до поезії і самостійної творчості проявився дуже рано, перші вірші
з'являються у 1934—1935 роках. В роки війни Целан вдруге народжується як
поет, як творча людина, яка має і хоче сказати щось дуже важливе, донести до
людства істину, яку він збагнув у тяжкі часи воєнних випробувань.
Целан збирає свій перший (ще машинописний) збірник поезій, куди
увійшли як воєнні, так і найкращі довоєнні вірші. Восени того ж 1944 року
зібрано другий (також машинописний) збірник.. Ранні поезії Целана були
вперше надруковані у Румунії вже після смерті поета.
У 1952 році з'являється перший збірник поезій Целана, виданий у Франції «Мак
і пам'ять» — елегічний цикл, присвячений пам'яті загиблих. Потім була збірка
поезій «Від порога до порога».
Серед нагород П.Целана, зокрема, найвища німецька літературна премія імені
Георга Бюхнера.
Сьогодні українською мовою перекладені його твори «Меридіан серця:
поезії», «Світлотиск»,«Мовні Ґрати», «Нічийна Троянда», «Злам Подиху» та
інші.
Учень читає вірш
Заключне слово майстра
Ми сьогодні мали можливість послухати гарні вірші, ознайомитись з
творчістю наших поетів - земляків, побачити відео з їхніми піснями і
переконатись, що дійсно, поети-провідники сили кохання, патріотизму. Це
апостоли, які розносять на своїх крилах віру в те, що світ спасе любов, доброта,
краса.
Користуючись можливістю, хочу зачитати і свій маленький вірш, хоча я не
відношу себе до поетів. Прошу зрозуміти мене правильно, якщо вам
сподобається вірш, я буду вдячна, якщо ні – зрозумію. Мій вірш російською.
Осень
Осень, золотая осень
Закружила в парке карусель,
С нею закружились листья в танце томном,
Ложась на землю золотым ковром
Осень, она везде
И в парке на скамейке
И в отражении витрин кафе
И в настроении людей идущих и улыбающихся мне
Иду по парку размышляя,
Воспоминания приходят вновь и вновь
Я знаю, осень золотая
Вернет надежду, подарит любовь!
На закінчення нашого уроку хочу надати слово нашому бібліотекарю Ірині
Антонівні, яка ознайомить вас і з іншими книгами буковинських поетів, що
знаходяться в нашій бібліотеці.
Майстер виробничого навчання Т.Л. Машкова
національної свідомості, належності до рідної землі, народу, визнання
духовної єдності поколінь і спільної культурної спадщини, виховання
почуття патріотизму. Нема в людині місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі на якій зросла, неба, під яким змужніла. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати. У зв’язку з цим, одним із пріоритетних напрямків виховної роботи в групі № 14 є робота з краєзнавства. Любов до рідного краю викликає гаряче бажання пізнати його краще.
На годинах виховної справи групи я проводила цикл заходів з краєзнавства. Так, учні готували заходи до Дня міста Чернівці, був проведений захід «Моє мала батьківщина», де хлопці розповідали про своє рідне село, визначних земляків.
8 листопада провела виховну справу на тему «Поетичні голоси Буковини», метою якої було ознайомити учнів з поетами Буковини, розвивати естетичне сприймання поезії, виховувати любов до художнього слова.
У вступному слові я наголосила, що Буковина багата на людей талановитих, багато співаків, композиторів, письменників і взагалі обдарованих Богом людей народилися тут. Учні групи підготували розповіді про Михайла Ткача, Тамару Севернюк,
Ганну Дущак, Михайла Івасюка, Пауля Целана, читали їхні вірші. Розповіді
супроводжувалися записами пісень на тексти цих поетів, відео. З цікавістю
підлітки подивилися запис живого виступу Михайла Івасюка.
А вже зовсім великою несподіванкою для учнів і колег, які були присутні
на заході, прозвучав мій вірш «Осінь».Адже ніхто не знав, що я пишу вірші.
На закінчення заходу бібліотекар училища ознайомила присутніх з
іншими поетами нашого краю, зробила огляд їхніх творів. Учні мали змогу
переглянути книжкову виставку.
Виховна справа
Учнів гр. № 14
Тема виховної справи: Поетичні голоси Буковини
Мета: Ознайомити учнів з поезією рідного краю,розвивати естетичний сприймання поезії,виховувати любов до поетики.
Обладнання: Виставка творів поетів Буковини, портрети митців, презентації,
записи творів М.Ткача
Вступне слово майстра в/н Машкової Т.Л.
Буковина – край самобутніх звичаїв, пісень, легенд, переказів.
Неповторний і незрівнянний. Змальований та оспіваний багатьма
талантами, що жили тут або приходили за подихами цілющого повітря.
Буковина багата на людей талановитих, скільки співаків вийшло з нашої
землі, композиторів,і взагалі обдарованих Богом людей. На уроках
літератури вас вже знайомили з творчістю Юрія Федьковича, Миколи
Марфієвича, Володимира Кобилянського та інших відомих поетів.
Сьогодні ми познайомимось з творчістю сучасних поетів, котрі можливо не
відомі широкому загалу, поговоримо про тих земляків, але завдяки чиїй творчій
енергії сьогодні вирує культурне життя краю.
Поезія... Вона покликана хвилювати, давати насолоду, плекати високі почуття,
збагачувати духовність.
Поети – це провідники сили кохання, це апостоли, які розносять на
своїх могутніх крилах віру в те , що світ спасеться любов’ю, вірністю,
коханням…
Учень
Буковина…
Тебе зовуть перлиною Карпатів.
На чисті, як дзвіночки, голоси
ти, буковинська земле так багата,
що є, повір, скарбницею краси.
Я вклоняюся краю, що з гір роси збирає,
і дзвінким водограям, медоносним квіткам.
І задуманим горам, і лісам, і дібровам,
я вклоняюсь тобі, буковинська земля!
В твоїх обіймах Черемош співає,
червона рута розцвіта в піснях
та лине в гори над карпатським плаєм
неначе ніжний щебіт солов"я.
В стежинки-стрічки вбралась полонина,
зелену крайку вітер лопотить.
Спасибі тобі, рідна Буковино,
таку, як ти. не можна не любить
Майстер в/н
Сьогодні ми познайомимо вас із творчістю нашого земляка відомого поета
пісняра Михайла Миколайовича Ткача. Ми усі добре знаємо його пісню
«Марічка», яка прославила нашу Буковину на увесь світ. Але не менш любима
нам його пісня «Ясени».
Відео
Вам відомі такі пісні, як «Якщо любиш — кохай», «Зоряна ніч» , «Ясени»,
«Марічка», «Сніг на зеленому листі», «На щастя, на долю», «Диво-сторона»,
«Коли нема того, що любиш», «Небеса очей твоїх». Усі ці пісні написані на
слова Михайла Ткача.
Учень
Михайло Ткач народився 26 листопада 1932 р. у с. Лукачани
Кельменецького району Чернівецької області.
У 1947 році закінчив семирічну школу, потім — Чернівецьке медучилище та
Чернівецький медичний інститут. Навчався на Вищих літературних курсах при
Літературному інституті ім. М.О. Горького в Москві.
Михайло Ткач — автор поетичних збірок «Йдемо на верховини» , «На
перевалі» «Житній вінок» , «На смерекових вітрах» , «Пристрасть» ,
«Повернення» , «Поворот землі» , «Небо твоїх очей» та ін.
Автор сценаріїв художнього фільму «Серед літа», фільму-опери «Наймичка»,
повнометражних документальних фільмів «Леся Українка»,та багатьох інших.
Має звання заслуженого діяча мистецтв України. Нагороджений
Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка (нині Національна
премія України імені Тараса Шевченка) за повнометражний
документальний фільм «Радянська Україна» (спільно з режисером і
оператором). У 2002 році отримав звання народного артиста України.
Не стало поета З квітня 2007 року. (Звучить запис пісні «Ясени»)
Учень
Тамара Артемівна Севернюк
Я хочу познайомити вас з творчістю надзвичайно талановитої поетеси
Тамари Артемівни Севернюк. Народилася вона в м. Старокостянтинові
Хмельницької області в сім'ї службовців 26 липня 1940 року. Закінчила
Хмельницьке педагогічне училище і філологічний факультет Чернівецького
державного університету.
Поетеса, журналіст, пристрасний публіцист, автор понад двох десятків
поетичних книг, серед яких особливої уваги зазнали: «Серце вміє співати» , «На
ранковій землі» , «Джерельні веретена» , «Летить душа наївна» , «Злам»,
«Заметіль забуття», «Зблиски» (англійською мовою) та інші.
На її вірші написано чимало пісень композиторами Анатолієм Кос-Анатольським, Павлом Дворським, Олександром Злотником, Левком Дутківським, Володимиром Лобураком, Леонідом Затуловським...
Звучить пісня «Падає іній»
За свою творчість Тамара Артемівна була відзначена обласними
літературно-мистецькими та журналістськими преміями імені Героя
Радянського Союзу Кузьми Галкіна, Дмитра Загули, Сидора Воробкевича,
Володимира Бабляка, також Міжнародною премією імені Володимира
Винниченка.
В січні 2007 року удостоєна почесного державного звання «Заслужений діяч
мистецтв України».
Тамара Севернюк - член Національної Спілки письменників і журналістів
України, автор перекладів з румунської мови поезій Міхая Емінеску, Тудора
Аргезі, Вероніки Мікле, Аркадія Опайця, Ніколае Теуту та інших.
Окремі твори поетеси перекладалися вірменською, польською, румунською,
німецькою, ідиш, угорською, італійською та англійською мовами.
Учень
А доля цієї поетеси дуже трагічна, вона прожила коротке і важке життя. .
Мова про Ганну Дущак
Анна Дущак народилася 15 жовтня 1959 року в селі Тисівцях на
Сторожинеччині. У 16 років захворіла. Неправильний діагноз та лікування
призвели до нерухомості суглобів, і понад тридцять років Анна Кирилівна була
прикута до ліжка. Розрадою стала поезія. 1992 року вийшла перша збірка
віршів «Дивоквіт любові» із передмовою Галини Тарасюк. Потім були «Спитай
себе» (1994), «Понад вечірнім Дереглуєм» (1998), «Любов я росами розтрушу»
(1999), «Любові стиглий колос» (2004). Вірші, перекладені англійською та
італійською мовами, друкувалися у періодичних виданнях США, Канади,
Австралії, Італії. Велика частина творчого доробку Анни Дущак стала піснями.
Музику до її віршів написали композитори Мар’ян Гаденко, Микола Сафонов,
Віталій Свирид, Леонід Затуловський, Ярослав Злонкевич, Віктор Рурак,
Кузьма Смаль та інші.
2002 року прямо на обійсті Дущаків відбувся зорганізований Мар’яном
Гаденком фестиваль «Повінчані піснею», де виконувалися пісні на слова Анни
Кирилівни. Поетеса – член Спілки письменників України.
Анна Дущак за особисті успіхи в літературі та красу душі отримала
всеукраїнську премію «Жінка ІІІ тисячоліття», а 2008-го року Президент
присвоїв поетесі почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Вірш
Учень
Не можна не згадати й відомого буковинського письменника і поета
Михайла Григоровича Івасюка. Через декілька днів ми відзначатимемо його
100-річний ювілей.
Відео
Михайло Григорович Івасюк.
Народився 25 листопада 1917 р. у невеликому буковинському містечку Кіцмань у сім'ї національно свідомих українців.Батько, Григорій Іванович. Мати, Олександра Василівна, будучи неписьменною, зналася на фольклорі.
Освіту здобував у ліцеях Кіцманя та Чернівців, проте за усі ці тринадцять
років він жодного дня не навчався по-українськи. Щоправда, блискуче
опанував румунську, а з нею — латину, французьку, німецьку, польську мови.
Восени 1939 року вступив до університету, проте вже через кілька місяців був
відрахований через неспроможність заплатити за навчання. Щоб уникнути
загрози опинитися у румунському війську, Михайло переходить румунорадянський кордон, аби продовжити навчання в одному з радянських університетів. Натомість він потрапляє до в'язниці — Станіслав, Львів, Одеса, Харків, Москва. Відбував ув'язнення в гулагівських бараках. Але навіть там Михайло продовжує зростати інтелектуально, знайомиться з інтелігентними людьми. У 1946 р. повернувшись до Кіцманя, викладає в місцевій десятирічці й сільгоптехнікумі. Водночас вивчає французьку філологію у Чернівецькому університеті, який закінчує у 1949 році. У ці роки більшої ваги набирає його літературна діяльність, переходить до написання прози. Викладає в
університеті на кафедрі української літератури, де передає свої знання з
філології студентам упродовж 23-х років.
Свою творчість Михайло Івасюк починав з віршів. До них звертався не раз.
У 80-90 роках виходять його збірки поезії «Вірші 30-х років» та «Елегії до
сина». А були ще прозові твори: «Чуєш, брате мій», «Двобій», «Вирок», «Серце
не камінь», «Балада про вершника на білому коні» та «Лицарі великої любові»
та інші. Ім’я Михайла Григоровича присвоєно обласній науковій бібліотеці
Послухайте його вірш, присвячений синові Володимиру
Вірш
Учень
Я розповім вам про відомого у світі поета Пауля Целана. Ще донедавна у
нас в Україні його мало хто знав. Але у Франції, Німеччині, Чехії, Румунії,
Австрії це був визнаний митець.
Пауль Лео Анчель народився 23 листопада 1920 року в Чернівцях (Буковина)
у родині німецькомовних євреїв румунського підданства. Його батько був
небагатим комерсантом. В 1934 році чотирнадцятилітній Пауль пише листа до
своєї тітки Мінни в Палестину, де є така промовиста фраза: «Що стосується
антисемітизму в нашій школі, то я міг би написати тобі про це книгу обсягом
300 сторінок». Пауль обрав «Ліцей великого воєводи Михая» (нині Чернівецька
гімназія № 5), у якому він навчався 3 роки. Обдарований учень мав тут усі
можливості для розвитку своїх мовних і літературних здібностей. Вже тоді
хлопець почав потайки писати вірші.
Початкову освіту Целан отримує у народній школі, потім відвідує греколатинську гімназію. В юності поет захоплюється ідеями марксизму і анархізму.
Літературні уподобання формувалися під впливом творчості Рільке.
З 1938 року Целан у Франції вивчає медицину в медичній школі міста Тур, але
з початком Другої світової війни вимушений повернутися додому, де
продовжує навчання у Чернівецькому університеті, займається романською
філологією. Після встановлення радянської влади у Чернівцях поет
пристосовується до нових умов життя: вивчає російську мову і працює
перекладачем.
Наступні три роки (1941—1944) Целан виживав в обстановці безупинного
жаху у страхові за життя. В той період він втратив майже усіх рідних і
залишився в живих лише завдяки випадковості.
У 1941 році Чернівці окуповують німецько-румунські війська, сім'я Целана
потрапляє до єврейського гетто. Через деякий час батьки поета були
депортовані до концтабору, звідки вони вже не повернулися. Сам Пауль Целан
потрапляє до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де,
незважаючи на страшні умови, залишається живим. У 1947 році він доклав
зусиль і перебрався до Австрії. Як нащадок громадян Австрії іжертва Голокосту, Целан автоматично отримав австрійське громадянство. У Відні у Целана вперше з'являються друзі й однодумці: молода літераторка Інгеборг Бахман, художник-сюрреаліст Едгар Жене, які фінансово допомогли Целану видати його першу книгу віршів «Пісок з урн»). Збірник складався з 48 віршів, в яких виявилось 18 помилок, що перекручували і спотворювали зміст. Пізніше Целан увесь невеличкий тираж з 500 примірників повністю знищує. У 1948 році переїжджає до Парижа, де і живе до кінця життя. У Парижі поет оселився в домі франко-німецького поета Івана Голля і вивчає германістику та мовознавство в Сорбонні. У 1955 року виходить з друку його друга книга «Від порога до порога».
Потрясіння часів війни, апокаліптичний жах пережитого й повна людська
самотність у світі не відпускали Целана і зрештою підкосили його. Тягар
пережитого, начебто залишений у минулому, не зникав — він повільно чавив і
убивав втікача. Це був свого роду «уповільнений геноцид».
Целан не страждав психічним розладом, не «спився», він просто згорів, і не
зміг уже знаходити сил для адекватного вираження того, що переповнювало
його серце. Пізнім вечором 20 квітня 1970 року Целан закінчує життя
самогубством, кинувшись з паризького мосту в Сену.
Потяг до поезії і самостійної творчості проявився дуже рано, перші вірші
з'являються у 1934—1935 роках. В роки війни Целан вдруге народжується як
поет, як творча людина, яка має і хоче сказати щось дуже важливе, донести до
людства істину, яку він збагнув у тяжкі часи воєнних випробувань.
Целан збирає свій перший (ще машинописний) збірник поезій, куди
увійшли як воєнні, так і найкращі довоєнні вірші. Восени того ж 1944 року
зібрано другий (також машинописний) збірник.. Ранні поезії Целана були
вперше надруковані у Румунії вже після смерті поета.
У 1952 році з'являється перший збірник поезій Целана, виданий у Франції «Мак
і пам'ять» — елегічний цикл, присвячений пам'яті загиблих. Потім була збірка
поезій «Від порога до порога».
Серед нагород П.Целана, зокрема, найвища німецька літературна премія імені
Георга Бюхнера.
Сьогодні українською мовою перекладені його твори «Меридіан серця:
поезії», «Світлотиск»,«Мовні Ґрати», «Нічийна Троянда», «Злам Подиху» та
інші.
Учень читає вірш
Заключне слово майстра
Ми сьогодні мали можливість послухати гарні вірші, ознайомитись з
творчістю наших поетів - земляків, побачити відео з їхніми піснями і
переконатись, що дійсно, поети-провідники сили кохання, патріотизму. Це
апостоли, які розносять на своїх крилах віру в те, що світ спасе любов, доброта,
краса.
Користуючись можливістю, хочу зачитати і свій маленький вірш, хоча я не
відношу себе до поетів. Прошу зрозуміти мене правильно, якщо вам
сподобається вірш, я буду вдячна, якщо ні – зрозумію. Мій вірш російською.
Осень
Осень, золотая осень
Закружила в парке карусель,
С нею закружились листья в танце томном,
Ложась на землю золотым ковром
Осень, она везде
И в парке на скамейке
И в отражении витрин кафе
И в настроении людей идущих и улыбающихся мне
Иду по парку размышляя,
Воспоминания приходят вновь и вновь
Я знаю, осень золотая
Вернет надежду, подарит любовь!
На закінчення нашого уроку хочу надати слово нашому бібліотекарю Ірині
Антонівні, яка ознайомить вас і з іншими книгами буковинських поетів, що
знаходяться в нашій бібліотеці.
Майстер виробничого навчання Т.Л. Машкова
вівторок, 7 листопада 2017 р.
Профорієнтаційна робота 2017
26 жовтня 2017
року виїхала бригада майстрів в/н Чернівецького ВПУР, а саме Мінченко Н.А,
Сичіков О.В., Бучик А.М. і я в Кіцманський, Новоселицький та Вижницький райони
з метою профорієнтаційної роботи, відвідування місць практики та знаходження
нових робочих місць для проведення виробничого навчання та виробничої практики
з подальшим працевлаштуванням наших учнів.
Поїздка була проведена плідно, ми відвідали
7 шкіл (Припрутський НВК, Дубовецьку ЗНЗ, Зеленівську ЗОШ, Вашківецьку ЗОШ,
Карапчівську ЗОШ, Валівську ЗОШ та Лукавську ЗОШ), де мали можливість
поспілкуватися з учнями шкіл, провести бесіди в 9-х та 11-х класах, демонструвати відеофільм
та залишити наші рекламні проспекти учням та адміністраціям шкіл.
Водночас ми відвідали робочі місця наших
учнів групи №4 та групи №5, де вони проходять виробниче навчання та виробничу
практику в районах Чернівецької області, були схвальні відгуки від керівників
практики.
В Вижницькому районі відвідали деякі підприємства
(ВАТ Вашківецький консервний завод, Вашковецькій лісний пункт, Агропромислова
компанія МПП "ТОРНАДО", Асоціація Підприємців "Регіон"),
щоб знайти робочі місця для наших випускників.
Багато підлітків зацікавилися нашими
професіями і ми сподіваємося, що в майбутньому вони стануть нашими учнями.
Підписатися на:
Дописи (Atom)