Леонід Костянтинович Каденюк - український льотчик-випробувач 1-го класу, політичний діяч, генерал-майор авіації, перший і єдиний астронавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання (2002-2006), Народний Посол України, Герой України (1997), кавалер ордена "За заслуги" III ступеня (2011), кавалер ордена "За мужність" (1998). Почесний громадянин міста Чернівці. Генерал-майор Збройних Сил України, Президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем'єр-міністра України та Голови Державного космічного агентства України, радник та помічник Президента України з питань авіації і космонавтики. Почесний доктор Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича. Удостоєний медалі "За космічний політ" (1997).
У період від 19 листопада до 5 грудня 1997 року разом з членами екіпажу(чотири американці та один японець) здійснив космічний політ на американському БТКК «Колумбія» місії STS-87. У кожного з космонавтів було своє завдання. Українець виконував роль науковця-біолога. Екіпаж проводив експерименти з трьома видами рослин: ріпою, соєю та мохом. Космонавти мали з'ясувати, як стан невагомості впливає на їх ріст та розвиток. Згідно з програмою протягом польоту Леонід Каденюк виконав десять експериментів. Окрім цього виконувалися експерименти Інституту системних досліджень людини з тематики “Людина і стан невагомості”. Це був прорив для України, яка здобула право називатися космічною державою. «Я був першим, хто полетів у космос із українським прапором і виконав завдання українського уряду. 1997 року вперше український гімн пролунав у відкритому космосі», згадував космонавт. Під час польоту в космосі три прапори України, тризуб, портрети Тараса Шевченка, Сергія Корольова, Юрія Кондратюка, Миколи Холодного та фото космонавта Леоніда Іванова - друга Каденюка, який загинув так і не побувавши в космосі .
Пізніше український космонавт пригадував, що найскладніше у космосі було спати, адже у стані невагомості людина може заснути на стелі чи стіні. От українець спав на стіні – йому доводилось фіксувати свій спальний мішок шістьма спеціальними кріпленнями. На одне з найпопулярніших питань журналістів "чи не було страшно", Каденюк лаконічно відповідав "було страшно цікаво". "Крім позитивних вражень були й негативні від того, що я побачив – це надзвичайно тоненький прошарок атмосфери, який окутує Землю на фоні чорного космосу. Мене аж жах якийсь пройняв: невже в такому тоненькому прошарку існує життя... Там розумієш наскільки неправильно живе суспільство. Маю на увазі створення ядерної, хімічної зброї – все це засмічує нашу біосферу", – пізніше розповів астронавт. Під час польоту й пізніше, а саме — від жовтня 1997 по червень 2000 року та в грудні 2010 року — Леонід Каденюк був старшим науковим співробітником Інституту космічних досліджень НАН та ДКА України. Про свої враження з польоту, Каденюк написав у власній книзі "Місія - Космос".
У житті був надзвичайно скромною людиною, завжди ходив пішки, без охорони, їздив метро чи громадським транспортом. Любив собак, опікувався безпритульними тваринами. У 2006 році блискуче захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук.
