25 грудня - Католицьке Різдво

      Католицьке Різдво — це особливе релігійне свято, що наповнює людські серця теплом і милосердям. Воно відзначається 25 грудня в багатьох країнах світу на честь народження Божого Сина, що викупив гріхи людей своєю смертю. Це найбільше свято в католицькому світі, воно припадає на найдовшу в році ніч, коли, за віруваннями християн західного обряду, і народився Ісус Христос у Вифлиємі. В Західній Україні католицьке Різдво часто називають як «польським» Різдвом, так як в часи, коли Галичина була у складі Польщі, 25 грудня Різдво відзначалося в основному поляками. Це ж свято відзначають і православні християни (східного обряду), тільки воно припадає на 7 січня (на 13 днів пізніше).

     Головна прикраса свята — це вбрана смерека або ялинка, яку ставлять у своїх будинках віруючі. Кришталеві кулі, кольорова мішура, свіжі квіти і соковиті фрукти прикрашають дерево. Історія про підношення волхвами Немовляті Ісусу всіляких дарів пустила коріння традиції обмінюватися подарунками до Різдва. Католицькі віруючі з трепетом ставляться до свята та прикрашання свого будинку, приділяючи цьому багато часу. Все це символізує віру і шанування Христа. 

                                              В цей день відбуваються три богослужіння:

• Перше символізує єдність Отця і Сина і відбувається опівночі.
• Друге проводиться під час появи на світ нового життя з утроби матері і відбувається на світанку.
• Третє доносить символ народження Ісуса Христа в серця всіх віруючих, відбувається вдень.

 

Ніяке інше свято не здатне настільки об'єднати людей, як Різдво Христове. Споконвіку цей казковий день прийнято зустрічати в колі сім'ї і близьких друзів. Усі християни світу святкують цей день, як одне з головних свят у році, тільки різняться дати святкування для православних християн і католиків. Різдвяні традиції передаються з покоління в покоління, несучи в собі весь сенс всеосяжної любові Христової.

 

                                                                       Різдвяні символи

Різдвяний вінок — вічнозелений атрибут з чотирма свічками, які запалюють поступово, щоб освітити шлях Господа.
Ошатні свічки — світло полум'я здатне розігнати темні сили і створити неповторну атмосферу в будинку.
Подарунки — за переказами, дарувальником довгоочікуваних дарів на Католицьке Різдво може бути Ісус Христос, Святий Миколай, чарівні гноми, Санта Клаус зі своєю оленячою упряжкою, спритний невидимий чоловік.
Різдвяний дзвіночок — його дзвін вітає появу на світ Христа і допомагає розігнати злих духів в темряві.
Вітальні листівки — з виникненням пошти, з'явилася можливість вітати близьких і друзів, які в цей день не можуть розділити з нами радість, так як знаходяться дуже далеко. Комп'ютерні технології зробили актуальними електронні вітальні листи і листівки на честь свята.
Різдвяний бенкет — всі найближчі збираються разом за загальним урочистим столом і пригощаються різноманітними смачними стравами, а оскільки в цей день закінчується строгий пост, всі віруючі з особливим смаком можуть оцінити приготовлене частування.

 

                Що стосується святкових страв, то у кожної народності вони традиційні:
 
В Америці індичка з журавлинним соусом — головна і обов'язкова страва.
У Литві готують напередодні свята кутю, страви з риби та іншу нежирну їжу.
В Данії смажать гусака або качку з яблуками, готують рисовий пудинг і солодку кашу з рису з додаванням родзинок і кориці.
В Австрії та Угорщині — навпаки, не готують птицю, вважаючи, що так може відлетіти удача і щастя.
У країнах Скандинавії напередодні свята ріжуть поросят, роблять м'ясні копченості та варять солодовий напій.

 

 

 

 

 

 

 

   

Пройшла підвищення кваліфікації за видом "вебінар" дистанційно (23.12.2020р.)

           23 грудня 2020 року пройшла підвищення кваліфікації за видом "вебінар" дистанційно на тему: "Дистанційна освіта та онлайн-вимір: організація безпечних онлайн-уроків" та отримала практичні і теоретичні знання, навички та сертифікат згідно з темою вебінара. 

Отримала сертифікат підвищення кваліфікації за видом "вебінар" (10.12.2020р.)

                 Як говорить стара мудра істина: "Навчатись ніколи не рано й ніколи не пізно". 

 

6 грудня – День Збройних Сил України

 

   Збройні Сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

   Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

    Збройні Сили України організовуються і функціонують на основі Воєнної доктрини України, затвердженої Верховною Радою, і законів України «Про Збройні Сили України» та «Про оборону України».
    Воєнна доктрина — це прийнята державою система поглядів і положень про її військову безпеку, про будівництво Збройних Сил, їх існування та використання. Воєнна доктрина України має оборонний, миролюбний, а не агресивний характер. Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Воєнна доктрина співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України і скоординована з воєнними доктринами сусідніх держав.
             Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України є:
— прагнення вирішувати усі міжнародні проблеми невоєнними засобами;
— забезпечення оборони держави воєнними засобами;
— будівництво боєздатних Збройних Сил;
— створення матеріальної основи якісно нового війська.
   Воєнна доктрина виходить із того, що державний кордон України із суміжними державами є остаточно встановленим, а сама Україна не має територіальних претензій до жодної держави. Використання Збройних Сил можливе в разі збройної агресії, посягань на територіальну цілісність України, а також при виконанні Україною своїх міжнародних зобов’язань.
   Воєнна доктрина проголошує, що Україна ніколи першою не розпочне бойових дій проти іншої держави, якщо сама не стане об’єктом її агресії. Відмова від використання першою своїх Збройних Сил зовсім не означає, що Україна має завжди дотримуватися пасивної стратегічної оборони. В умовах війни можуть бути активно і широко використані всі форми сучасного воєнного мистецтва: стратегічне розгортання, відбиття повітряно-космічного удару, стратегічна наступальна, оборонна операція та ін. Воєнна доктрина України передбачає спільні дії у воєнний час Збройних Сил із Прикордонними військами, Національною гвардією, Службою безпеки, Внутрішніми військами, силами Цивільної оборони.

  Збройні Сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

 Принцип демократії і гуманізму. В діяльності армії та флоту повинно враховуватися те, що найвищою суспільною цінністю є людина. Захист її життя, інтересів, створення необхідних умов у армії для розвитку, подальшого вдосконалення особистості є найголовнішим.
  Принцип верховенства закону. Ніщо в Збройних Силах України не має такої сили, як сила закону. Виконання Конституції і законів України, статутів Збройних Сил України та наказів командирів є обов’язком кожного військовослужбовця. Порушення законів України тягне за собою дисциплінарну, кримінальну відповідальність.
  Принцип єдиноначальності і колегіального вироблення рішень означає, що кожний командир, як єдиноначальник, перш ніж прийняти певне рішення, повинен враховувати думку, позицію колегіального органу (військової ради, зборів офіцерів, солдатів). Колегіальність у прийнятті рішень була, починаючи із Запорізького війська, доброю традицією української армії. Єдиноначальність забезпечує чіткість і оперативність управління військами, повну відповідальність командира за бойову готовність частини, корабля.

   Після Революції Гідності та початку воєнних дій на сході України розпочалася нова сторінка літопису українських Збройних сил . Попри тотальну руїну в армії, корупцію, зради, втрати і підступність ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність Батьківщини, захистити власний народ від агресора, а також відновити обороноздатність Збройних сил.

   Наразі наша армія відновила свою боєздатність, а Україна відмовилася від позаблокового статусу і оголосила про свої наміри вступити в НАТО. На сьогодні, відповідно до рейтингу Global Firepower Index-2019, Збройні сили України за своєю боєздатністю посідають 29-те місце серед 136 країн.

   День Збройних сил України — це насамперед свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності Української держави. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу яких наша країна досі лишається суверенною незалежною державою.

  Митрополит Київський і всієї України Епіфаній зазначив, що українські військовослужбовці, які захищають незалежність і свободу нашої держави, як ніхто потребують Божого захисту.

"Сьогодні, в День Збройних сил України, з особливою пошаною висловлюю слова вдячності усім нашим військовослужбовцям – хоробрим чоловікам і жінкам – та вітаю їх з професійним святом. Ви здійснюєте дуже важливу місію: захищаєте рідну землю, нашу незалежність та свободу. Тож у ваш день зичу непереборної сили духу та Божого захисту!" - написав владика.

Він також нагадав про роль військових капеланів, які є духовною опорою і підтримкою військових і їхніх родин.

   "Українські капелани – служать Богу й Україні, і кожен з них, часом навіть із ризиком для власного життя, підтримує дух наших захисників. Нині маємо понад 600 діючих військових капеланів від Православної церкви України", - зазначив митрополит Епіфаній.

 

 

Проведеня планових батьківських зборів онлайн

      Сьогодні, тобто п'ятого грудня 2020 року були проведені планові батьківські збори групи №14 Чернівецького ВПУ радіоелектроніки на ресурсі "Zoom". Обговорювались наступні питання, а саме: закінчення першого семестру 2020/2021 н.р., успішність учнів, іспити у формі ЗНО, виробнича практика на підприємствах міста Чернівці та області. Я і мій колега, майстер в/н Денис І.С. повідомили батьків про графік змішаного навчання по в/н. Всі присутні на онлайн конференції відмітили, що ця модель є дієвішою, ніж в/н в режимі онлайн. Під час спілкування батьки ставили питання, які їх цікавили та отримали конкретні відповіді. Атмосфера спілкування була тепла та доброзичлива. Дякую всім батькам за присутність на зборах, розуміння та співпрацю! 

 

Виробниче навчання учнів групи №14 за змішаною моделлю навчання

              Сьогодні, тобто 4 грудня 2020 року, виробниче навчання учнів групи №14 Чернівецького ВПУ радіоелектроніки проводилося за змішаною моделлю навчання. Частина учнів працювала у майстерні, а частина - у режимі - онлайн. Тема уроку: "Підключення автономного вуличного освітлення та виконання ремонту електроінструментів". Кожен учень виконував свою роботу. Так, наприклад, Ілащук Максим збирав магнітний пускач з двох точок, Кордубан Андрій зачищав дроти у кутовій шліфмашині, а Агапі Роман збирав сонячну панель. Ми з колегою, майстром в/н Денисом І.С., були поряд та консультували їх у процесі роботи. Наші підопічні гарно та продуктивно працювали і отримали хороші оцінки.

Відвідування училища випускником Андрієм Онофрійчуком

       Сьогодні, тобто 1 грудня 2020 року, нас відвідав випускник ЧВПУР, колишній учень групи №14 Онофрійчук Андрій, який відслужив в Збройних силах України. Перше відвідання в Чернівцях було до нашого навчального закладу, де Андрій навчався 3 роки в групі №14 з професії"Слюсар-електромонтажник; Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування". Також Андрій завітав у гуртожиток, в якому проживав всі роки навчання та спілкувався з одногрупниками та друзями. Він хотів побачити багатьох викладачів та майстрів виробничого навчання, але нажаль ця зустріч не вдалася, тому що йшли уроки. Наш випускник планує продовжувати працювати на заводі "Аутомотів Електрік Україна". Нам дуже приємно, що Андрій пам'ятає улюблене училище, директора та заступників, викладачів та своїх керівників групи, які надали йому путівку у життя. 

 

28 листопада - День пам'яті жертв Голодомору (1932-1933)

        «Без минулого – немає майбутнього». «Хто не знає своєї історії – той не має свого майбутнього». Ми дуже
часто чуємо ,чули і будимо чути ці вирази,особливо зараз, в наш час,коли людина має право на свою власну думку.
Що ж означають ці фрази, і чи варті вони тієї уваги і важливості, яку ми їм приділяємо. Відповідь може бути
лише одна – звичайно варті.
     На гіркому досвіді українці збагнули,що наша історія потребує нашої уваги, розуміння, а головне – знання.
Дана тема являється дуже болючою, інколи незрозумілою та загадковою. На жаль, тільки нещодавно люди
усвідомили серйозність цієї теми, необхідність в її вивченні. Нарешті ми позбулися остраху вільно говорити,
на весь голос розповісти людям правду про «національну трагедію» , про цю «особливу» сторінку з історії
Українського народу. Нарешті в шкільних підручниках ми можемо прочитати правдиві, хоча й болючі факти.
Тепер ніхто не зможе сказати, довести , що у всьому винна засуха та неврожай, ніхто вже не зможе замилити
нам очі неправдою.
       Тільки 26 листопада 1998 року, указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору.
У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор
1932 – 1933 років актом геноциду. Але це рішення пройшло з мінімальним результатом – 226 голосів.
Тільки 28 листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні».
Чому ж ми так пізно позбулися страху,витерли запилену сторінку з товстелезного підручника Історії України.
Лише через 70 років Генеральна Асамблея ООН поширила заяву, у якій визнала Голодомор 1932 – 1933 років
«національною трагедією українського народу», хоча ще в 1984 році конгресс США створив комітет при
Гарвардському університеті, котрий займався вивченням причин Голода на Україні. Не можно не відзначити,
що американці спромоглися раніше за українців розпочати вивчення Голодомора, коли в Україні тільки стало
можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року,я вже нічого не кажу про те, щоб створювати
якісь спеціальні заклади. Хочеться ще сказати, що ця проблема являється не лише причиною для замислення
над пройденим, пережитим, але й серйозним завданням,більше не допустити такого «відношення» до українців,
і до народу взагалі.
     Даний етап історії більше не дозволить урядові робити помилки такого маштабу, не дасть можливості загубити
українську націю. На мою думку, особливо покоління ХХI століття має знати історію свого краю, особливо,
такі жахливі, заплямовані сторінки. Це стосується не лише українців,а й у першу чергу нового покоління росіян,
які поки що ,на жаль, не знають, або знають, та просто не можуть в це повірите, повірите в те, що їх уряд
минулих років коїв такі жахи, влаштував такий террор проти братнього народу. Головним завданням на сьогодні
являється поширенням правдивих знань про Голодомор, не про Голод - а саме про Голодомор. Весь світ має
знати про те, як люди страждали на Україні. В жодному куточку світі не було проявлено такої жорстокості,
такого террору протии народу, світ ще не бачив таких жахливих картин смерті.
    Факт геноциду українців сталінським режимом у 1932 – 1933 роках було офіційно визнано 11 урядами країн світу,
серед яких Австралія, Угорщина, Ватикан, Литва, Сполучені Штати Америки. Але,нажаль,в підручниках ісотрії
європейських держав,ще досі лунають такі слова,як: етноцид, класоцид, селяноцид,аби уникнути визначення
терміну про геноцид 1932-1933 на українському селі. Для того об інші держави дізнавались більше про Голодомор,
щоб його визнали на міжнародному рівні в Україні створили Асоціацію дослідників Голодомору,яку очолює Л.Лук’яненко.
    Вся наукова частина цієї асоціації зосереджена в Інституті історії України. Але це ше,всього-навсього аматорська
органзація,а потрібна саме державна установа.На щастя вже є указ президента про створення Інституту народної
пам’яті.Наша держава досягла певного прориву у міжнародному визнанні Голодомору у 2003 році,
коли відбулося відзначення 70-ї річниці цього Голодомору. Його початок було покладено спеціальним
засіданням ВР 14.05.2003 р., яке було присвячене пам’яті жертв Голодомору. Того ж року,за словами українського
історика Сергія Філіпчука, нам вдалося у рамках 58 Генеральної сесії ООН досягти підтримки з боку міжнародного
співтовариства ініціативи України щодо засудження Голодомору як акту геноциду. Була розповсюджена спеціальна
спільна заява до (слово незрозуміле) країн-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору в Україні як офіційний
документ Генасамблеї ООН. Тобто, вперше ООН визнала Голодомор як національну трагедію українського народу,
висловила співчуття його жертвам та закликала всі держави-члени організації та спеціалізовані установи,
міжнародні та регіональні організації віддати данину пам’яті тих, хто загинув у цей трагічний період нашої історії.
     Співавторами спільної заяви стали 36 держав-членів ООН, її підтримали також усі 25 країн, теперішніх членів ЄС.
Визнання Голодомору міститься і в цілому ряді інших документів, і в рішеннях парламентів цілого ряду країн.
Ще в 1934 році парламент Естонії визнав Голодомор актом геноциду, подібні акти були прийняті сенатом
Австралії і сенатом Аргентинської Республіки, Канадою і рядом інших країн. 24 листопада сейм Литовської Республіки
ухвалив заяву щодо вшанування жертв політичних репресій і Голодомору в Україні у 1932-1933 роках.
Сейм Литви визнав, що сталінський тоталітарний режим проводив свідомий, ретельно спланований геноцид
проти українського народу і висловив співчуття жертвам геноциду. Росія приєдналася до спільної заяви 2003 року,
яка була прийнята у рамках ООН. Разом з тим МЗС РФ у письмовій формі виклав свою позицію щодо відповідного
положення виступу міністра закордонних справ України в рамках 59 сесії Генасамблеї ООН. Російська сторона
наголосила, що вважає це питання закритим після схвалення спільної заяви. Вони вважають, що подальше обговорення цієї теми в рамках ООН є контрпродуктивним. Так само з російського боку не було підтримано і ідею щодо приділення уваги проблемі Голодомору з боку спеціального радника Генсека ООН з питань геноциду. Ми сподіваємося на те, що з російського боку буде проявлене належне розуміння до цієї надзвичайно трагічної сторінки і історії України, так само, як ми з нашого боку проявляємо розуміння до подібних трагічних сторінок і в історії російського народу. 

Тиждень знань з основ БЖД

          Департамент освіти у науки Чернівецької облдержадміністрації рекомендує провести з 23 по 27 листопада 2020р. "Тиждень знань з основ безпеки життєдіяльності" у закладах загальної середньої та професійної освіти. Основна мета - допомогти сформувати в учнів свідоме ставлення до свого життя і здоров'я, оволодіти основами здорового способу життя та навичками поведінки у повсякденному житті. Чернівецьке ВПУ радіоелектроніки долучилось і цього року до запропонованого заходу, в тому числі і учні групи №14. На онлайн-уроці "Zoom" з виробничого навчання я разом з майстром в/н Денисом І.С. провели інструктажі з ОП (по пожежній безпеці, при нещасних випадках, під час дорожнього руху та поведінки на вулиці, під час карантину в ВПУР). Учень групи №14 Кривий Артьом намалював газету "Наша безпека у наших руках", яку ми розмістили на першому поверсі училища. 

 

      

17 листопада – Міжнародний день студента

   День студента — свято всіх студентів, яке в Україні відзначають як і в більшості країн світу — 17 листопада, також відоме як міжнародний День студентів. Свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента № 659/99 від 16 червня 1999 р. Свято асоціюється з молодістю, романтикою і веселощами. 

  Саме в День Студента в багатьох університетах світу прийнято проводити свій особливий ритуал посвяти в студенти. Наприклад, в Португалії першокурсники сідають на коліна з папкою на голові і співають гімн університету. Взагалі, велике студентське свято в Португалії проходить в травні. Воно називається Кейма – спалювання стрічок.

  Кейма починається опівночі гучним загальностудентським співом серенад біля пам’ятника одному з португальських королів. У міському парку виступають місцеві і приїжджі музичні групи. Кульмінація свята – хід студентів, який проходить через все місто. Кожен вуз одягається у власну уніформу, всі учасники тримають в руках течки з “своїми” стрічками і рухаються поряд з прикрашеною яскравими пап’є-маше вантажною машиною. У кузові сидять випускники, а першокурсники повзуть на колінах услід по бруківці. На стадіоні проходить церковна служба, а потім урочисто спалюються стрічки кожного вузу.

  Цікаво, що саме форма португальського університету під назвою Коїмбра була використана у фільмі “Гаррі Поттер” в якості мантій для учнів Хогвартса.

  А в Шотландському університеті Сент-Ендрюс кілька десятків років тому першокурсники купували своїм старшим товаришам фунт ізюму. А жаднюг купали в наявному на території університету фонтані. Зараз же традиція трохи видозмінилася – замість родзинок прийнято дарувати пляшку вина, а тих, хто скупився, вночі поливають піною для гоління.

  Англійський Оксфорд з першої хвилини дає своїм студентам відчути себе особливими. У День студента вони вдягаються в чорну магістерську жилетку, їм дарують білі метелики і розповідають про ті перспективи, які чекають їх після випуску.

  Фіни святкують День студента зовсім по-особливому. Вони влаштовують незвичайні ярмарки, на яких не можна розплатитися грошима, тут діє тільки бартер. Також на територіях університетів для студентів влаштовують безліч розважальних ігор, таких як гонки, перетягування каната та багато іншого. Наприкінці вечора студенти влаштовують карнавал і конкурси.

  США – багатонаціональна країна, і університетських традицій там також безліч. Навіть День студента вони відзначають свій у кожному вузі. Найяскравішим з них за традицією є Гарвард. Театралізоване шоу під назвою Hasty Pudding є чи не наймасштабнішим з усіх. Взагалі Hasty Pudding – це така страва, яка традиційно є на зборах студради ще з 1795 року. Найяскравішим моментом у святкуванні Дня студентів в Гарварді є костюмований парад, в якому і чоловічі і жіночі ролі грають чоловіки.

  У Фінляндії студентське свято називають Ваппу, відзначають його як в Португалії – 1 травня. У цей день, закінчивши ліцей, молоді люди отримують студентські кашкети як символ переходу на новий рівень дорослого життя. За традицією святкування Ваппу починається напередодні – 30 квітня – з поздоровлення президента країни. У Гельсінкі проходять студентські гуляння, які відкриваються церемонією покладання на голову статуї Хавіс Аманди – символу Хельсінкі – студентського кашкета. Голову статуї заздалегідь милять. Честь покладання кашкета щороку переходить від одного вузу до іншого. Для статуї виготовлений спеціальний кашкет, окружність якого 85 сантиметрів.

  Греція святкує День студента 17 листопада. Тут він називається Політехнео, і є роковинами студентських протестів 1973 року проти військової хунти “чорних полковників”, жорстко пригнічених військовими. Сотні студентів були заарештовані, 24 людей вбито, понад тисячу поранено, хоча за офіційними даними жертв не було взагалі. Після відновлення демократичного уряду жертв Політехніона проголосили мучениками. У цей день за традицією тисячі людей приносять вінки до могил і пам’ятників учасників тих подій. 

 

Підвищення кваліфікації

    На сайті vseosvita.ua пройшла підвищення кваліфікації за видом онлайн-вебінар на тему: "Виклики пандемії: як розвинути в собі толерантність до невизначеності", отримала практичні і теоретичні знання та сертифікат.

 

 

Таблиця підвищення кваліфікації (самоосвіти) майстра в/н_Машкової Тамари Леонідівни_ в між атестаційний період

Дата	Вид підвищення кваліфікації, самоосвіти	Організатор (курсів, вебінарів, майстер-класів тощо)	Тема підвищення кваліфікації	Кіл-ть годин	Документ (свідоцтво, сертифікат),
17.06.2020	Онлайн конференція	Психолог, автор вебінару - О.С. Черниш	Формування емоційної стійкості педагога в процесі підготовки до нового навчального року	2	Свідоцтво - GR595321
13.11.2020	Вебінар	Кандидат психологічних наук Литвиненко О.О.	Виклики пандемії: як розвинути в собі толерантність до невизначеності	2	Сертифікат - VH240984

 

 

 

 

 

Сценарій виховної справи "День українського козацтва".

 

                                           Сценарій

                                         виховної справи

                         «День українського козацтва»

Мета  

Oбладнання:клас прикрашений Державним прапором України. Поряд – стіл,на якому  вишиті рушники і квіти, посередині – велика свіча у свічнику. 

Книжково- ілюстративна виставка, на якій розміщені книги: Д. Яворницький

“Історія запорізького козацтва”, “І. Сірко”, А. Кащенко “Із історії запорозького

козацтва”, Т. Шевченко “Кобзар”, М. Грушевський “Ілюстрована історія України”

Вступне слово майстра

Шановні учні!

      14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. І водночас цей день відзначається Днем українського козацтва. У незалежній Україні це свято офіційно існує з 1999 року (наказ Президента України від 7 серпня 1999р.), але неофіційно святкується вже декілька століть.

    Кожен в Україні чув про козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави – гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця – це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.

Учень

Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона

Негодами лютими бита

Віками ти йшла до мети

Тобі в небі зорею світити

І волю і долю знайти

Учень

  Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що в козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Багато хто з нас сьогодні має  козацькі прізвища. Через козацтво створювалася наша історія, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї.

  Відгомоніли століття з того часу, як в пониззі Дніпра за його порогами, мужні і вільнолюбиві лицарі заснували Запорізьку Січ.

   Постійні напади татар зі степу змушували українців боронити своє житло й майно. За підтримки турків кримські татари смертельними вихорами налітали на українські землі, забираючи в полон найкращий цвіт нашого народу: дітей, дівчат, молодих чоловіків,  щоб продати їх у рабство. Українці могли просто зникнути з лиця землі, якби не знайшли якихось способів боронитися. Ставши помітною воєнною силою пізнього Середньовіччя, козаки виступали як оборонці своєї землі від агресивних кочівників степу, що загрожували не тільки Україні, а й сусіднім країнам: Польщі, Молдові, Угорщині, Австрії.

       До того ж і влада чужоземців ставала дедалі жорстокішою. Українці, які звикли до свободи, шукають виходу. Найбільш енергійні та завзяті ідуть у степи, за Дніпровські пороги – на Запоріжжя. Там у вільних, але дуже небезпечних місцях і виникає український різновид європейського лицарства, особливий воєнний стан – козацтво. Мабуть, основу його складали шляхтичі, що мали військовий досвід, набутий ще за часів Київської Русі.

     Поступово козацтво розросталося. Дніпровські степи потребували сміливих і талановитих вояків, вільних  та відчайдушних людей. Козаків ставало дедалі більше, в них з’явилася чітка військова структура – вони об’єдналися в загони, вибрали собі ватажків, почали будувати свої укріплення на незаселених землях Запоріжжя. Через ці землі татари не раз атакували українські землі й землі Московії. Козаки заважали  їм у цьому. Вони відбивали у татар полонених селян, відбирали в них награбоване майно. Постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій загартували їх і зробили безстрашними воїнами.  

     Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці, з її іконою. Окрім того, споконвіку на свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні відбувалася Велика рада, яка обирала гетьмана та визначала, як козацтву жити далі.

 

 

 

 

14 жовтня — День Українського козацтва

 

   14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. І водночас цей день відзначається Днем українського козацтва. У незалежній Україні це свято офційно існує з 1999 року (наказ Президента України від 7 серпня 1999р.), але неофіційно святкується вже декілька століть.

   Кожен в Україні чув про козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави – гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця – це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.

  Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що в козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Багато хто з нас сьогодні має  козацькі прізвища. Через козацтво створювалася наша історія, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї.

 Постійні напади татар зі степу змушували українців боронити своє житло й майно. За підтримки турків кримські татари смертельними вихорами налітали на українські землі, забираючи в полон найкращий цвіт нашого народу: дітей, дівчат, молодих чоловіків,  щоб продати їх у рабство. Українці могли просто зникнути з лиця землі, якби не знайшли якихось способів боронитися. Ставши помітною воєнною силою пізнього Середньовіччя, козаки виступали як оборонці своєї землі від агресивних кочівників степу, що загрожували не тільки Україні, а й сусіднім країнам: Польщі, Молдові, Угорщині, Австрії.

 До того ж і влада чужоземців ставала дедалі жорстокішою. Українці, які звикли до свободи, шукають виходу. Найбільш енергійні та завзяті ідуть у степи, за Дніпровські пороги – на Запоріжжя. Там у вільних, але дуже небезпечних місцях і виникає український різновид європейського лицарства, особливий воєнний стан – козацтво. Мабуть, основу його складали шляхтичі, що мали військовий досвід, набутий ще за часів Київської Русі.

 Поступово козацтво розросталося. Дніпровські степи потребували сміливих і талановитих вояків, вільних  та відчайдушних людей. Козаків ставало дедалі більше, в них з’явилася чітка військова структура – вони об’єдналися в загони, вибрали собі ватажків, почали будувати свої укріплення на незаселених землях Запоріжжя. Через ці землі татари не раз атакували українські землі й землі Московії. Козаки заважали  їм у цьому. Вони відбивали у татар полонених селян, відбирали в них награбоване майно. Постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій загартували їх і зробили безстрашними воїнами.  

 Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці, з її іконою. Окрім того, споконвіку на свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні відбувалася Велика рада, яка обирала гетьмана та визначала, як козацтву жити далі.

 

14 жовтня - День захисника України

                                                                          Дякую захисникам України!

    14 жовтня 2020 року відмічається День захисника України, яке співпало зі святкуванням Покрови Пресвятої Богородиці. 

     До цього славного свята долучилось і Чернівецьке ВПУ радіоелектроніки. Мої підопічні, учні групи №14, на уроці фізкультури прослухали гімн України і подякували всім захисникам України. Дякуємо Вам щиро!
     Бажаємо всім особам чоловічої статті міцного здоров'я, мужності, бадьорості, наснаги та оптимізму, сили і відваги!
     Ми вдячні вам, дорогі захисники, за можливість навчатися і відпочивати. Ми пишаємося Вами!!!

 

Прибирання території училища

 На вулиці стоїть гарна, тепла осінь. З дерев почало опадати листя...
 Отож, сьогодні, 12.10.2020 року, учні групи 14 Чернівецького ВПУ радіоелектроніки (як і інші групи) вийшли на прибирання території, яка закріплена за групою. Мої підопічні підмітали асфальтовані доріжки, збирали опале листя та сміття. Працювали старанно та з завзяттям.
Ми завжди дбаємо про чистоту території улюбленого училища та намагаємося виконувати роботу якісно.

 

14 жовтня - Свято Покрови Пресвятої Богородиці

 

    День Покрови Пресвятої Богородиці – це найдавніше свято на 14 жовтня. Воно вважається одним із найбільш шанованих у християнстві та має за собою досить цікаву історію. За легендою, у цей день вороги мали напасти на Константинополь, але у місто прийшла Пресвята Богородиця та вкрила усіх містян покровом свого одягу, захистивши їх від нападників. Навколо міста здійнялась така буря, що вороги навіть не змогли до нього наблизитись. Саме тому у цей день традиційно моляться про захист своєї оселі, своєї родини та рідної землі.

А оскільки українські козаки надзвичайно шанували християнські традиції та вважали Покрову одним з найбільших свят, то і для цих захисників 14 жовтня виявилось визначною датою. Саме у цей день вони святили свою зброю, яку шанували не менше ніж національні традиції.

Християнська віра, шанування традицій та прагнення понад усе захистити рідну землю – саме ці якості були властиві українським повстанцям. Тож 75 років тому вони символічно обрали 14 жовтня датою створення Української Повстанської Армії. Армії, котра боролась за збереження самостійної України і з якої сьогодні беруть приклад наші захисники.

 Свято Покрови Пресвятої Богородиці переросло у чотири визначні для України події, які роз’єднані часом, але поєднані спільним сенсом. Це день захисника. Тієї людини, яка покладає усі свої сили аби захистити найдорожче.

Християни у цей день обов’язково відвідують церкву та моляться про захист оселі, міцне здоров’я та щасливу родину. Раніше, до Покрови усі мали закінчити роботу на полях, зібрати та укласти в комори урожай та починати готуватись до зими. Ця традиція має дохристиянське коріння, її часто приписують до язичницьких обрядових звичаїв. Також цей час вважався найкращим для одружень.

Для козаків Покрова була найбільшим святом, додались і свої традиції. У цей день було притаманно обирати нового отамана, вирішувати питання щодо будівництва нової церкви за кошти козаків. Також у цей день вояки святили свою зброю.

Повстанці так само вважали обов’язковим відвідування церкви та святили у цей день свою зброю. Покрова святкується в нас не тільки як народно-релігійне, а й національне свято.

 

                                                                       Народні прикмети:

• Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
• Якщо лист з берези та дуба на Покрову впаде чисто – до легкого року, а нечисто – до суворої зими.
• Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня – зима буде тепла, якщо ж вишня зелена – зима буде люта.
• Якщо до цього дня не спадає з вишень листя – на теплу зиму, а звільниться – на сувору.
• Зранку вітер з півдня, а по обіді із півночі – початок зими буде теплим, але згодом похолодніє.
• Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішний – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.
• Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні.
• На Покрову вітер – весна буде вітряна.
• Відліт журавлів до Покрови – на ранню зиму.
• Якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
• Хто сіє по Покрові, не має дати що корові.
• На Покрову віє вітер з півночі – зима буде холодна і з великими снігами, з півдня – буде тепла зима.
• Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
• Відліт журавлів до 14 жовтня – бути ранній зимі.
• Білка до Покрови змінить шубку – зима буде добра.