Всеукраїнський конкурс дитячого малюнку "Охорона праці очима дітей - 2022р."

             Сьогодні, тобто 23 лютого 2022 року в Чернівецькому ВПУ радіоелектроніки проведено перший етап Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнку "Охорона праці очима дітей - 2022р.", який проводила викладач з охорони праці Яковишина К.П. 

             В конкурсі брали участь здобувачі освіти навчальних груп першого курсу, в тому числі і мої вихованці, учні групи №14. На конкурс було подано 10 гарних та цікавих малюнків. Роботи моїх учнів були гарні та креативні, тому шановне журі високо оцінила кращі роботи на цьому конкурсі (це малюнки Тутунару Віталія - 2 місце та Козачука Валентина - 3 місце). 

            Щиро вітаю переможців конкурсу та бажаю своїм вихованцям подальшого успіху. Хлопці отримають грамоти та солодкі подарунки. На згадку про цей день були зроблені фото.

20 лютого - День Героїв Небесної Сотні

    День пам'яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

   Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом.

   Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні.

  105 Героям Небесної Сотні посмертно присвоєно звання Герой України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

  Сьогодні, тобто 18 лютого 2022 року в Чернівецькому ВПУ радіоелектроніки проведено лінійку, яка була присвячена Дню пам'яті Героїв Небесної Сотні, до неї долучилися здобувачі освіти навчальних груп, викладачі та майстри виробничого навчання. Мої вихованці, учні групи №14, я і класний керівник Кувшінникова Л.А. також брали участь у цьому дійстві. 

День єднання

           Сьогодні, тобто 16 лютого 2022 року Україна відзначає День єднання. Єдність - це тісний зв'язок між людьми, згуртованість, цілісність та неподільність. Через віки ми бачимо силу народу в його єдності. Лише тоді, коли ми разом, ми є великою, майже непереможною силою.

           Так до цього свята долучилися здобувачі освіти, майстри виробничого навчання та викладачі Чернівецького ВПУ радіоелектроніки, в тому числі і мої вихованці, учні групи №14. Керівники групи разом з дітьми вишикувалися на поверхах та прилеглих сходах. Всі дотримувались дистанції та були у масках. Співали разом гімн України.

            Нехай мирне небо буде над нами та кожним куточком нашої України.

11 лютого - День безпечного Інтернету (Safer Internet Day)

 

   11 лютого 2022 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом «Разом для найкращого Інтернету».

   День безпечного Інтернету (SID/ДБІ) запровадили мережі Insafe та INHOPE за підтримки Європейської комісії для просування безпечного та позитивного використання цифрових технологій, особливо, дітьми й молоддю. Центр Кращого Інтернету представляє Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні.

  День безпечного Інтернету відзначають щороку. Мільйони людей об’єднуються, щоб надихнутися для позитивних змін онлайн, підвищити освіченість з питань безпеки онлайн та взяти участь у заходах, що проходять у всьому світі. День безпечного Інтернету націлений на створення безпечного та найкращого Інтернету, де кожний та кожна можуть використовувати технології відповідально, у дусі поваги, критично та творчо.

  День безпечного Інтернету має на меті долучити до співпраці дітей і молодь, батьків і вихователів, освітян, педагогів і соціальних працівників, представників індустрії та політиків, надихаючи їх відігравати свою роль у створенні найкращого Інтернету.

  Тема Дня безпечного Інтернету „Разом для найкращого Інтернету” надихає всіх приєднуватися до руху та використовувати найкращий потенціал Інтернету для об’єднання людей. Є багато шляхів зробити це:

• Діти й молодь можуть допомогти покращити Інтернет, поводячись в онлайні позитивно та ввічливо, захищаючи онлайнову репутацію як власну, так і інших, використовуючи позитивні можливості створення, залучення та поширення контенту онлайн.
• Батьки й вихователі відіграють важливу роль у натхненні та підтримці дітей і молоді використовувати технології відповідально, у дусі поваги, критично та творчо шляхом забезпечення відкритого діалогу з дітьми, навчання їх використовувати безпечні й позитивні технології, а також подаючи приклад поведінки.
• Представники і представниці освітянської спільноти та соціальної сфери можуть допомогти покращити Інтернет через формування в учнів та учениць навичок цифрової грамотності шляхом розвитку критичного мислення, що дозволить їм гарно орієнтуватися в онлайновому світі. Вони можуть демонструвати власні приклади онлайнової поведінки учням і студентам, а також надихати їх створювати власний контент і робити позитивні вибори онлайн.
• Індустрія може допомогти покращити Інтернет через створення та просування позитивного контенту й безпечних сервісів онлайн; надання змоги користувачам реагувати на будь-які складнощі, забезпечуючи чіткі й безпечні поради, упроваджуючи легкі в користуванні й безпечні інструменти та надаючи швидкий доступ до підтримки в разі виникнення проблем.
• Владні структури й політики мають забезпечити середовище та культуру, у яких усе зазначене може функціонувати й розвиватися, наприклад, можливості для дітей навчатися онлайнової безпеки мають бути закріплені в навчальних програмах; надати батькам і вихователям належний доступ до інформації та джерел підтримки; заохочувати провайдерів до регуляції їхніх послуг і контенту; просувати відповідне законодавство; забезпечувати благополуччя дітей і молоді шляхом створення ефективних стратегій захисту дитинства в онлайновому світі.
• Кожний і кожна відповідальні за створення позитивного різноманіття онлайн. Ми всі можемо просувати позитив, коректно спілкуючись онлайн та демонструючи повагу до інших, шукаючи позитивні можливості творити та спілкуватись. Ми всі можемо відповідати на онлайновий негатив, повідомляючи про неприйнятний або нелегальний контент.
  

 

 

Портфоліо майстра в/н Машкової Т.Л.

 

 

22 січня - День Соборності України

        

             День Соборності України —  свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в  1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року. Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і  Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року.

            Чернівецьке ВПУ радіоелектроніки щороку долучається до цього свята. 2022 рік також не став винятком і мої колеги (викладачі та майстри виробничого навчання і також здобувачі освіти навчальних груп) в тому числі і я взяли участь у флешмобі, тим самим підтвердили, що від нашої єдності залежить майбутнє України, її розвиток та процвітання.

            Вітаю всіх зі святом - Днем Соборності України!

 

19 січня - Свято водохреща (Йордан)

             Хрещення Господнє — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані на старовинній паломницькій переправі "Віфавара", а також велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке християни відзначають 19 січня щороку. Це збігається зі святом Богоявлення, однак ці свята слід розрізняти, хоча дві події двох свят відбувалися на одному місці з тими ж самими особами.

            Напередодні Водохреща православними християнами святкується «Голодна кутя», або другий Святий вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився». На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці. На вечерю цього дня подають пісні страви: вареники з картоплею або капустою, гречані млинці на олії, кутю, узвар.

             Йорданські традиції

              Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат...Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько бере з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочить їх у свяченій воді і кропить все в хаті та в господарстві; потім бере ще крейду і пише хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

             По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

             В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.

             Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

            Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони).

            Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.
В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
«Моя теща, — згадує Свирид Галушка, — цілий місяць, було, і сама на річку не йшла, і інших не пускала — така була завзята проти чортів! ... Жінка не раз жартома сперечалася з нею: «Та що вони вам, мамо, зробили ті чорти — що ви на них так напосілися?» Де там!... і слухати не хотіла».

           Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

           На Слобожанщині є повір'я, що в день Водохреща буває така хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають: один купець їхав з ярмарку і заїхав на річку коні напувати; але замість води він знайшов вино. Тоді купець напився, набрав з собою в посудину і поїхав. Не від'їхав він і однієї верстви, як захотілося йому знову напитися вина; але не довелось, бо в посудині була вже вода: вино знову перетворилось на воду.

         Якщо перед обідом на Водохреща господиня місить тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирає її, а йде в сад і обв'язує яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби сь на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто». Цікаво, що в західній Англії в дні Різдва Христового господині йдуть у сад і вклоняються яблуням, щоб ці дерева в наступному році щедро родили.На колишній Гетьманщині парубоцтво мало такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки — хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» — хрест, вирубаний на льоду.

        На Полтавщині був колись звичай на Водохреща вчити коней і молодих волів. Молодими кіньми їздили доти, доки вони не вкривалися потом, а спітнілих кропили «йорданською» водою — «щоб здорові і слухняні були».

        Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба казати: «Де ти, вовче, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані христили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з'явиться.

       Як бачимо, в народних віруваннях часто зустрічається згадка про вовка. Цей хижак має тотемнічне значення (тотем — тваринний або рослинний символ) не тільки в українського, а й в багатьох інших народів, в першу чергу народів Східної Європи, де вовки звичайно водяться. Колись вовки завдавали не абиякої шкоди нашим селянам, нищачи свійських тварин. Поліщуки ділять вовків на дві породи: великих — «конюхів» з сірим хутром і малих — «свинятників» з хутром темнобурим. Зоологи не визна-ють такого поділу і вважають, що це залежить від віку звіра: старші — більші і сиві, а молодші — менші й темніші. Років з пів сотні тому вовки в Україні майже зникли, шкоди від них великої не було, а під час останньої війни, взимку 1942-го року, їх з'явилося знову багато, і вони як і колись, завдавали значної шкоди.

      У цей день колядники приходять до кожної оселі з віншуваннями та щедрівками. У Буковині довго зберігався звичай серед парубків — співати величальних пісень у хаті господаря:

Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе верби груші родять,
В тебе дочки в злоті ходять,
В тебе сини в царя служать,
Царевочку собі дружать,
В царя дочку заручили
Та й додому пригостили.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в дворі, як у раю:
В тебе воли половії,
В тебе плуги золотії,
В тебе двори все кедрові,
В тебе столи калинові,
На них скати все ллянії,
На них блюда циновії.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в полі, як у раю:
В тебе лани, як загаї,
В тебе хліби, як Дунаї,
На них жита, як жар, ситі,
А пшениця — як столиця,
В тебе вівси жубровії,
А ячмені золотиї.
Гей, ти, пане господарю,
 В тебе в колі, як у раю:
В тебе коні все турецькі,
В тебе зброї все стрілецькі,
В тебе воли, як стодоли,
А корови, як бороги,
В тебе вівці гори вкрили,
В горах зруби без рахуби.
Гей, ти, пане господарю,
В тебе в скринях, як у раю:
В тебе скрині кованиї,
В них червоні небранії,
В тебе шуби соболеві,
Горностаї королеві,
А жупани — як у пана,
А контуші всі в кожусі.
Гей, ти, пане господарю,
Щасти, Боже, із Йорданом,
І з водицев, і з царицев,
З усім домом, з усім добром,
І з твоєю дружиною,
І з твоєю челядкою,
І з синами-соколами,
І з дочками, як чічками.
Господарю, як королю,
Щасти, Боже, з усім двором,
І з челядкою багатою,
І з ролями, і з ланами,
І з сусідами, і з панами,
І з Господом Христом Богом,
На здоров'я, на літ много!
Дай, Боже!

          За таке привітання господар обдаровував, бувало щедрівників грішми на церкву. Береза, дякуючи господареві, каже:

        «Що ми казали, аби так воно і сталося — і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всему миру посполу. Най у вас святиться, веселиться, святая йорданськая водиця, як нині, і в рік, і від року в рік, і на цілий вік. Дай, Боже!»

         У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині в цей день святять «трійцю» — три свічки, зв'язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів — безсмертників, або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки і дівчата. Під час Богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося свячення води.

        Як бачимо, «Йордан» або Водохреща — це чисто християнський звичай, що прийшов до нас на Україну разом із християнством і зайняв одне з найповажніших місць серед традиційних свят нашого народу.