Мала́нка бо Ще́дрий ве́чір — українське народне і церковне свято, вечір напередодні "старого" Нового року або святого Василія Великого 1; новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів; учасник цього обряду; «переддень Нового Року». У XXI сторіччі святкування Маланки, в автентичному вигляді, збереглося переважно у селах Галичини, Буковини та Поділля.
Святкування Маланки походить від стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні урочистості та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки. В українській народній традиції дохристиянський та християнський обряди об'єдналися у свято Меланки.
Традиції
У день 13 січня починалася підготовка до нового циклу різдвяно-новорічних свят. Господар ретельно прибирав все обійстя, добре годував домашню живність, а господиня готувала все необхідне для Щедрої вечері: святкові страви і чистий одяг для родини. Вважається, що цього вечора з неба сходить Щедрий бог, оглядає все господарство і входить до хати. Там його зустрічають духи предків та дух-Ладо, які вже з Святого вечора перебувають в оселі (в Рай-Дідухові, сіні та соломі). Побачити Щедрого бога може ще й домашня живність, яка в цю пору має здатність розповідати Богові про те, як господар її утримує та годує.
Етнологи твердять, що Маланка — найдавніше українське свято, яке має глибокі прадавні коріння і сягає ще кам’яного віку (неоліту). Бо на західноукраїнських землях Маланка супроводжувалась цікавим театралізованим дійством. Ватаги молоді ділилися на військових персонажів (“старжу”) та звіроподібних (“диганію”). Відповідні маски виготовлялися вдома і передавалися у спадок. Очолювали містерію Маланки лідери – “калфи”, а кульмінацією була боротьба “ведмедів” – найсильніших хлопців кожного кутка села.
“Маланкою” був, як правило, переодягнений дівчиною хлопець. Зазначені персонажі, а серед них були ще й “зірка”, “коза”, “дід”, “циган”, музики, міхоноша (нежонаті парубки) творили т.зв. “живий вертеп” і обходили з щедрівками кожну оселю, вітаючи усіх з наступаючим святом та бажаючи господарям всіляких гараздів: “Щедрий вечір, Добрий вечір, добрим людям на здоров’я!”
Переодягнений у Маланку хлопець повинен був пританцьовувати, таким способом посилаючи господарям щастя та здоров’я. Щедрівки, на відміну від колядок, були переважно світськими піснеспівами. Загалом, обрядодії Щедрого вечора присвячувалися сонцю, а Коляда, яка тривала 12 днів (7―19.01) була цілісною обрядовою системою й іменувалася Святом народження сонця.
До наших днів збереглися звичаї, які містять рештки магічних вірувань давніх слов’ян. Вважають: як почнеш рік, так він і минатиме. Тому до зустрічі Нового року завжди прагнули припасти якомога більше продуктів, щоб святковий стіл був особливо щедрий.
Страви на Старий Новий рік
Страви на столі повинні бути ситними, щоб привернути добробут в сім’ю.
На Щедру вечерю 13 січня готували, зазвичай, 12 страв: хліб, узвар,
смажене м’ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, голубці, рибу, вареники з
сиром та іншим начинням. Крім того, випікають спеціальні обрядові хліби
— «Маланка» та «Василь» та варять другу щедру кутю, заправлену
смальцем. На стіл ставили книші й калачі та запалювали одну або три
свічки. Обов’язковим було приготування млинців, під час якого господині примовляли: “Щоб усе так росло в Новому році, як млинці на дріжджах та, щоб сонце добре гріло ниви, як вогонь пече млинці”. Із настанням сутінок уся родина має одягнути чисте вбрання, застелити
скатерки й рушники, обкурити хату травою або ладаном і, прочитавши
молитву, розпочати Щедру кутю.
Дівчачі ворожіння
Хоч дівчата й самі з «Меланкою» ходять, і парубочу «Меланку» частують вечерею, проте знаходять час поворожити.
Ворожать переважно так само, як на «Андрія». Бігають попід вікна слухати, питаються прохожих чоловіків: «Дядьку, як вас звати?», кидають через хату чоботи – куди впаде чобіт носком, туди й заміж вийде… Перелічують кілки в плоті: «удівець, молодець…».
Дівчата зав’язують собі очі хусткою і навпомацки лічать кілля в плоті до дев’яти. Дев’ятий перев’язують хустинкою і ранком дивляться: рівний, гарний – наречений такий буде, а як кривий, горбатий, то й «доля» крива! А ще годують кота чи пса варениками, щоб довідатись: «Котра ж перша заміж піде?» Крім іншого, кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову!».
Хто присниться, з тим і випаде одружитись. Або ж перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений, перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.
Народні прикмети
- якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;
- якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;
- якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;
- якщо падає м’який сніг – на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;
- який перший день у Новому році, то й рік буде такий;
- якщо на Меланки сонячно й відлига, то чекай теплого літа. “Яка Меланка, такі й Петро з Павлом”;
- якщо вночі вітер дме з півдня – рік буде теплий, із заходу – буде вдосталь молока і риби, зі сходу – до врожаю фруктів;
- якщо зоряне небо – добре нестимуться кури;
- якщо ожеледь на деревах – уродить садовина;
- якщо сильний мороз і падає малий сніжок – на врожай хліба, здоров’я людей і тварин; коли ж тепло і без снігу – на неврожай і хвороби;
- якщо під старий Новий рік добрий сніг – сій гречку.
